Анна Савойська

Анна Савойська
Ім'я при народженні	італ. Giovanna
Народилася	1306[1]
Померла	1365  Салоніки, Східна Римська імперія
Країна	Східна Римська імперія
Діяльність	політична діячка, суверен
Посада	візантійська імператриця-консортка^d і регент
Конфесія	католицька церква і православ'я
Рід	Палеологи
Батько	Амадей V[2]
Мати	Marie of Brabant^d
Брати, сестри	Catherine of Savoy^d, Bonne of Savoy^d, Beatrice of Bâgé^d, Agnes of Savoy^d, Beatrice of Savoy^d, Margaret of Savoy^d, Аймон (граф Савойський) і Едуард (граф Савойський)
У шлюбі з	Андронік III Палеолог[2]
Діти	Іоанн V Палеолог, Maria-Irene Palaiologina^d, Maria Palaiologos^d[3] і Michael Palaiologos^d
Медіафайли у Вікісховищі

А́нна Саво́йська (1306—1365) — візантійська імператриця, регентка.

Життєпис

Походила з Савойської династії. Донька Амадея V, графа Савойї, та Марії Брабантської. Народилася у 1306 році, отримавши ім'я Джованна. У 1323 році втратила батька, опинившись під опікою брата Едуарда I. У цей час посилюються дипломатичні контакти між Савойським графством і Візантією з метою підтримки Палеологів у маркізаті Монферрат. У 1326 році Джованна була видана заміж за візантійського співімператора Андроніка III, прийняла православ'я, змінивши ім'я на Анна.

Мешкала певний час з чоловіком в Адріанополі. У 1328 році Андронік III повалив свого діда—імператора Андроніка II й став одноосібним володарем Візантії. Весь час правління намагалася впливати на політичні рішення, підтримуючи прозахідну політику.

У 1341 році після смерті Андроніка III була оголошена регенткою при малолітньому синові-імператорові Іоанні V. Проте за заповітом імператора цивільну адміністрацію очолив Іоанн Кантакузин. Між імператрицею та Контакузином майже з самого початку виник конфлікт. Імператриця запідозрила його в змові — маєтки регента було конфісковано, його друзі та близькі опинилися у в'язниці, а він, оголошений зрадником, уникнув небезпеки, заховавшись у своєму рідному місті Дідімотіка. Там, 26 жовтня 1341, прихильники проголосили Іоанна Кантакузина імператором. Почалася війна, що тривала шість років. Анна Савойська опиралася на партію зилотів на чолі з Олексієм Апокавком. Союзником регентки стала Болгарія, а Кантакузина — Сербія. У 1343 році регентка спрямувала посланців до папи римського Климента VI щодо згоди на унію між католицькою і православною церквою. Також Анна намагалася отримати підтримку Венеції. Тоді Кантакузин отримав допомогу від Орхана I, бея Османської держави, та Умуру, бея Айдина. Зрештою Анна Савойська і Олексій Апокавк зазнали поразки. У відповідь Анна найняла турків з бейліка Сарухан, але ті спустошили Фракію та околиці Константинополя, не забажавши воювати з Кантакузиним. Скориставшись з цього, генуезці захопили Хіос, а спроби їх відбити спричинили конфлікт з Генуезькою республікою. 1347 року Іоанн Кантакузин увійшов до Константинополя, де його змушено визнали співправителем неповнолітнього імператора Іоанна V Палеолога та одночасно його регентом.

Після втрати влади Анна Савойська деякий час мешкала в Константинополі, але у 1351 році перебралася до Фессалонік, де мала власний двір і скарбницю. Згодом прийняла чернецтво під ім'ям Анастасія. Померла в монастирі 1356 року. Перепохована в Константинополі.

Родина

Чоловік — Андронік III Палеолог, візантійський імператор.

Діти:

• Марія-Ірина (1327 — після 1356), дружина Михайла Асена IV, співцаря Болгарії
• Іоанн (1332—1391), імператор
• Михайло (1337 — після 1370), деспот
• Ірина-Марія (1384 — д/н), дружина Франческо I Гаттілузіо, з генуезького роду сеньйорів Лесбоса Гаттілузіо.

Примітки

1. Enciclopedia Sapere — De Agostini Editore, 2001.
   d:Track:Q63346450d:Track:Q2521786d:Track:Q130548027
2. Амедей // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 83–84.
   d:Track:Q21282453d:Track:Q4532135d:Track:Q656d:Track:Q47519383
3. Pas L. v. Genealogics — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326

Джерела

• Alexios G. Savvides, Benjamin Hendrickx (Hrsg.): Encyclopaedic Prosopographical Lexicon of Byzantine History and Civilization. Bd. 1: Aaron — Azarethes. Brepols Publishers, Turnhout 2007, ISBN 978-2-503-52303-3, стор. 280—281
• Ducas, Historia turco-bizantina 1341—1462, a cura di Michele Puglia, 2008, il Cerchio, Rimini, ISBN 88-8474-164-5
• Elisabeth Malamut, " Jeanne-Anne, princesse de Savoie et impératrice de Byzance ", dans Elisabeth Malamut et Andreas Nicolaïdes, éd., Impératrices, princesses, aristocrates et saintes souveraines: De l'Orient chrétien et musulman au Moyen Âge et au début des temps modernes, Aix-en-Provence, Presses universitaires de Provence, 2014, стор. 85-118