Анна Орлеанська

Анна Орлеанська
фр. Anne d'Orléans
Народилася	5 серпня 1906(1906-08-05)[1]  Ле-Нувіон-ан-Тьєраш
Померла	19 березня 1986(1986-03-19)[1] (79 років)  Сорренто, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія
Поховання	Madre del Buon Consiglio^d
Країна	Франція
Знання мов	французька
Титул	герцогиня Аостська
Попередник	Єлена Орлеанська
Наступник	Ірена Грецька та Данська
Рід	Орлеанський дім і House of Savoy-Aosta^d
Батько	Prince Jean d’Orléans^d[1]
Мати	Ізабелла Орлеанська[1]
Брати, сестри	Ізабелла Орлеанська^d, Франсуаза Орлеанська і Генріх Орлеанський^d
У шлюбі з	Амадео, герцог Аостський
Діти	Маргарита Савойська-Аостська^d[1] і Марія Крістіна Савойська-Аостська^d[1]
Нагороди	Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти
Медіафайли у Вікісховищі

Анна Єлена Марія Орлеанська (фр. Anne Hélène Marie d'Orléans; 5 серпня 1906 — 19 березня 1986) — французька принцеса з Орлеанського дому, донька герцога де Гіза Жана Орлеанського та принцеси Ізабелли Орлеанської, дружина герцога Аостського Амадео.

Біографія

Народилась 5 червня 1906 року в замку Ле-Нувіон-ан-Тьєраша. Стала третьою дитиною та третьою донькою в родині герцога де Гіза Жана Орлеанського та його дружини Ізабелли Орлеанської. Батьки доводились одне одному кузенами. Була охрещена 25 серпня 1906 року.[2] Мала старших сестер Ізабеллу та Франсуазу. Невдовзі у неї з'явився молодший брат Анрі. Перші роки життя провела у сімейному замку, де родина вела мирне сільське життя[3].

У 1909 році сімейство переїхало до Марокко, де оселилося у портовому місті Ларраш. Матір особисто займалася вихованням дітей. Кожного літа родина навідувала родичів у Франції.

У березні 1926 року батько став претендентом на французький трон у престолонаслідуванні орлеаністів, після смерті швагра, Філіпа Орлеанського. Родина оселилася в Бельгії.

Весільне фото герцогського подружжя

У віці 21 року Анна взяла шлюб зі своїм кузеном, 29-річним Амадео Савойським. Наречений був родичем італійського короля і носив титул герцога Апулійського. Юнак отримав англійську освіту та був відомий як справжній джентльмен. Відзначали його високий зріст. Весілля відбулося 5 листопада 1927 у Неаполі. Молодята оселилися в Італії, де у них народилося двоє доньок:

• Маргарита (1930—2022) — дружина ерцгерцога Австрійського-Есте Роберта, мала п'ятьох дітей;
• Марія Крістіна (нар. 1933) — дружина принца Бурбон-Сицилійського Казимира, має четверо дітей.

Пара оберталася у фашистських колах, однак Анна ледь цікавилася політикою і не виказувала захвату політикою Муссоліні, на відміну від свекрухи. У липні 1931 року її чоловік став герцогом Аостським. Тоді ж родині був переданий у відання палац Мірамар у Трієсті.

Замок Мірамар, де подружжя мешкало у 1931—1937 роках, і згодом Анна з доньками до 1943 року

У 1935 році принцеса сильно захворіла під час відвідин Єгипту і мало не померла в Луксорі. Про її смерть було вже оголошено в Європі, однак жінка змогла одужати. Втім, решту життя вона страждала від наслідків хвороби.

У 1937 році після Другої італо-ефіопської війни Амадео був призначений віце-королем Італійської Східної Африки й оселився в Аддис-Абебі. Анна супроводжувала чоловіка. За два роки повернулася до Європи із доньками якраз перед початком Другої світової війни. У серпні 1940 року помер її батько, і вона, разом із братом та сестрами, унаслідувала права на замок Ле-Нувіон-ан-Тьєраша.[3] Пізніше переїхала до Флоренції зі своїм зятем і зовицею. Амадео був захоплений британцями і помер у таборі для військовополонених у 1942 році.

У 1943 році північ Італії була окупована гітлерівськими військами. Анна відмовилася залишати Флоренцію, як і Ірена Грецька, й була заарештована разом зі своєю сім'єю та вислана до тюремного табору замок Іттер в Австрії. Туди ж був інтернований політичний діяч Франческо Саверіо Нітті. Хоча в'язниця підпорядковувалася концентраційному тобору Дахау, умови перебування в ній були зовсім іншими. Також там утримувалося багато французьких високопосадовців. У травні 1945 року відбулася Битва біля замка Іттер, і в'язні були звільнені. Анна після цього повернулася до Італії.

У 1950 році імператор Ефіопії Хайле Селассіє I мав намір відвідати вдовіючу герогиню Аостську, засвідчивши свою подяку за шанобливе ставлення її чоловіка у 1930-ті роки. Втім, італійський уряд повідомив йому, що це буде розцінюватися як образа, і імператор, якого принцеса не могла прийняти за власним бажанням, перервав офіційний візит і повернувся до Ефіопії.

У 1953 році старша донька герцогині вийшла заміж за представника династії Габсбургів-Есте, а молодша — у 1967 році взяла шлюб із принцом Бурбон-Сицилійським.

Анна пішла з життя 19 березня 1986 року, маючи вже двох праонучок і правнука, який народився за місяць до цього і був названий Амадео.[4] Була похована у базиліці Incoronata Madre del Buon Consiglio у Неаполі.[5]

Цікаві факти

• У віданні герцогині була тіара княгині Лобанової-Ростовської, придбана на аукціоні в Лозанні 1920 року.[6]

Нагороди

• Орден королеви Марії Луїзи (Іспанія) (18 жовтня 1927);
• Орден Зіркового хреста (Австро-Угорщина);
• Костянтинівський орден Святого Георгія (Сицилійські Бурбони).

Титули

• 5 серпня 1906—5 листопада 1927 — Її Королівська Високість Принцеса Анна Орлеанська;
• 5 листопада 1927—4 липня 1931 — Її Королівська Високість Герцогиня Апулійська;
• 4 липня 1931—3 березня 1942 — Її Королівська Високість Герцогиня Аостська;
• 3 березня 1942—19 березня 1986 — Її Королівська Високість Вдовіюча Герцогіня Аостська.

Генеалогія

Фердинанд Філіп Орлеанський

Олена Мекленбург-Шверінська

Франсуа Орлеанський

Франсішка Бразильська

Фердинанд Філіп Орлеанський

Олена Мекленбург-Шверінська

Антуан Орлеанський

Луїза Фернанда Іспанська

Роберт Орлеанський

Франсуаза Орлеанська

Луї-Філіп Паризький

Марія Ізабелла Орлеанська

Жан Орлеанський

Ізабелла Орлеанська

Анна

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Анна Орлеанська [1] [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] (фр.)
3. Стаття «Резиденції Орлеанського дому: Замок Нувіон в Тіраше» від 22 червня 2012 [2] [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.]
4. Амадео Бельгійський [3] [Архівовано 8 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
5. Базиліка Incoronata Madre del Buon Consiglio [4] [Архівовано 8 червня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
6. Тіара Лобанових-Ростовських [5] [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.] (нім.) (фр.)

Література

• Edoardo Borra, Amedeo d'Aosta, Mursia, Milano, 1985.
• Francesco Cognasso, I Savoia, Corbaccio Editore, Milano, 1999.
• Giulio Vignoli, Donne di Casa Savoia. Da Adelaide di Susa a Maria José, ECIG, Genova, II вид. 2002, стор. 39.

Посилання

• Орлеанській дім [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на Geni.com [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 8 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Анни Орлеанської [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Амадео Савойського [Архівовано 28 травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Історія   Біографії   Франція   Італія