Анна-Софія Муттер

Анна-Софія Муттер
нім. Anne-Sophie Mutter
Основна інформація
Дата народження	29 червня 1963(1963-06-29)[1][2]^[…] (61 рік)
Місце народження	Райнфельден, Баден-Вюртемберг, Німеччина
Роки активності	1976 — тепер. час
Громадянство	Німеччина
Професії	скрипалька, вчителька музики
Освіта	Цюрихський університет мистецтв^d
Вчителі	Герберт фон Караян
Інструменти	скрипка
Жанри	класична музика
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Заклад	Королівська музична академія
Лейбли	Deutsche Grammophon
Нагороди	премія Леоні Соннінг (2001) Erich Fromm Prize^d (2011) Leipzig International Mendelssohn Prize^d (2008) Brahms-Preis^d (8 липня 2011) Музична премія імені Герберта фон Караяна^d (2003) премія Ернста Сіменса (2008) Maecenas-Ehrung^d (2010) Polar Music Prize (2019) Praemium Imperiale (16 жовтня 2019) Crystal Award^d (2017) Berliner Bär^d (2019) Премія Echo Klassik інструменталісту року^d (2009) Премія Echo Klassik інструменталісту року^d (2005)
Батько	Karl-Wilhelm Mutter^d
У шлюбі з	Андре Превін
anne-sophie-mutter.com
Файли у Вікісховищі

Анна-Софія Муттер (нім. Anne-Sophie Mutter, 29 червня 1963 року, Райнфельден, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецька скрипалька, музична викладачка, учасниця міжнародних форумів. Одна з найбільш затребуваних і високооплачуваних скрипальок світу. Перша жінка, удостоєна Премії Ернста Сіменса (2008)[4].

Біографія

Анна-Софія Муттер вперше почала грати на піаніно у 5 років, але незабаром перейшла на скрипку. Навчалася у Ерни Гонігбергер, а після її смерті (1974) у Аїди Штукі. У 1975 році дебютувала з оркестром Тюбінгенського університету під керуванням Олександра Шумського. У 13-річному віці Муттер була звільнена від відвідування школи, коли Герберт фон Караян запросив її виступати разом з Берлінським філармонічним оркестром.

У 1977 році брала участь у Зальцбурзькому фестивалі, а також виступала з Англійським камерним оркестром. У 15-річному віці Муттер зробила перші записи (концерти Моцарта) спільно з Караяном і філармонійним оркестром.

У 1980 році Муттер виступила з Нью-Йоркським філармонічним оркестром, а 5 років потому нагороджена почесним членством (honorary fellow) Королівської музичної академії у Лондоні. В 1988 році, в рамках північноамериканського турне, Муттер виступала в Карнеґі-голі.

У 1989 році одружилася з Детлефом Вундерліхом. Народила дочку Арабеллу і сина Ріхарда. Чоловік помер у 1995 році від раку.[5] У 2002 році одружилася з на 34 роки старшим 71-річним піаністом, диригентом і композитором Андре Превіном.[6] 21 серпня 2006 року пара офіційно заявила про розлучення.[7]

У жовтні 2006 року Анна-Софія Муттер заявила, що піде зі сцени у 45-річному віці (тобто в 2008),[8] але через місяць повідомила, що її слова були неправильно потрактовані і що вона гратиме, поки відчуває в собі сили «приносити в музику щось нове, щось важливе і щось інше».[9]

Муттер володіє двома скрипками Страдіварі (The Emiliani (1703) і Lord Dunn-Raven (1710)), а також скрипкою Регацці.

Нагороди

• 1986 — Премія Академії Кіджі
• Греммі в категорії «краще інструментальне виконання сольним(и) виконавцем(ми) з оркестром»
  • 1994 — диригент Джеймс Лівайн, Чиказький симфонічний оркестр
  • 1999 — диригент Кшиштоф Пендерецький, Лондонський симфонічний оркестр
  • 2005 — з Андре Превіном
• Орден «За заслуги» (нім. Bundesverdienstkreuz) першого класу
• 2000 — Греммі в категорії «краще виконання камерної музики»
• 2001 — Премія Леоні Соннінг
• 2003 — Музична премія Герберта фон Караяна^[de][10]
• 2005 — Орден літератури і мистецтва
• 2006 — Віктуар де ля мюзік
• 2008 — Премія Ернста Сіменса — перша жінка, яка отримала цю премію[4].
• 2018 — Золота медаль «За заслуги в культури Gloria Artis»

Введена в Зал слави журналу Gramophone[11].

Дискографія

На лейблі Deutsche Grammophon:

• Mozart Violin Concertos Nos. 3 & 5 (1978)
• Beethoven Triple Concerto (1980)
• Brahms Violin Concerto (1982)
• Brahms Double Concerto (1983)
• Tchaikovsky Violin Concerto (1988)
• Lutosławski Partita & Chain 2/Stravinsky Violin Concerto (1988)
• Beethoven: The String Trios (1989)
• Bartok Violin Concerto No. 2/Moret En Rêve (1991)
• Berg Violin Concerto/Rihm Time Chant (1992)
• Carmen-Fantasie (1993)
• Romance (1995)
• Sibelius Violin Concerto (1995)
• The Berlin Recital (1996)
• Brahms Violin Concerto/Schumann Fantasy for Violin and Orchestra (1997)
• Penderecki Violin Concerto No. 2/Bartok Sonata for Violin and Piano No. 2 (1997)
• Beethoven The Violin Sonatas (1998)
• Vivaldi The Four Seasons (1999)
• Recital 2000 (2000)
• Lutosławski Partita for Violin and Orchestra/Chain 2 (2002)
• Beethoven Violin Concerto (2002)
• Tango Song and Dance (2003)
• Previn Violin Concerto/Bernstein Serenade (2003)
• Tchaikovsky & Korngold Violin Concertos (2004)
• Dutilleux Sur le même accord/Bartok Violin Concerto No. 2/Stravinsky Concerto en ré (2005)
• Mozart The Violin Concertos (2005)
• Mozart Piano Trios K502, K542, K548 (2006)
• Mozart The Violin Sonatas (August 2006)
• Simply Anne-Sophie (2006)
• Gubaidulina in tempus praesens (2008)

На лейблі EMI:

• Mozart Violin Concertos Nos. 2 & 4 (1982)
• Bach Violin Concertos/Concerto for Two Violins and Orchestra (1983)
• Brahms Violin Sonatas (1983)
• Vivaldi The Four Seasons (1984)
• Lalo: Symphonie Espagnole/Sarasate: Zigeunerweisen (1985)
• Mozart Violin Concerto No. 1, Sinfonia Concertante (1991)

На лейблі Erato Records:

• Glazunov Violin Concerto/Prokofiev Violin Concerto No. 1 (1989)

Посилання

• Офіційний сайт Анни-Софії Муттер (англ.)
• Сторінка Муттер на сайті лейблу Deutsche Grammophon (англ.)

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #123862612 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. FemBio database
   d:Track:Q61356138
4. Перша жінка-композиторка, яка удостоїлась «Нобелівської премії» для музикантів – Moderato (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
5. «Goddess with a Gift» [Архівовано 8 квітня 2009 у Wayback Machine.], Inge Kjemtrup, Strings magazine, январь 2006, № 135(англ.)
6. «Previn weds Anne-Sophie Mutter» [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.] , BBC news, 4 серпня 2002 року (англ.)
7. «Диригент Андре Превін розлучається» [Архівовано 3 березня 2019 у Wayback Machine.] , BBC news, 21.08.2006 (англ.)
8. «Mutter still takes her music seriously» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], David Perkins, Globe Correspondent, 14 листопада 2006 року(англ.)
9. «Violinist Mutter, Revving Her Motor: At 43, Former Prodigy doesn't Rest on Her Laurels» [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.], Stephen Brookes, The Washington Post, 19 листопада 2006 року(англ.)
10. «Anne-Sophie Mutter wins top award» [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.], BBC news, 15 червня 2003 року (англ.)
11. Gramophone Hall of Fame (англ.). Gramophone. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 2 січня 2016.