Анконське маркграфство

Анконська марка
італ. Marca Anconitana
феодальне володіння

Священної Римської імперії
Папської держави

Сполетське герцогство Flag
~1100 – 1798 Римська республіка Flag

Прапор 1

Прапор

1: історичні кордони на карті
1: історичні кордони на карті
Столиця Анкона
(до 1210)
Фермо
(1210–XV ст.)
Мачерата
(XV ст.–1798)
Релігії католицизм
Державний устрій феодальне володіння

Священної Римської імперії
Папської держави

Історія
 - Засновано ~1100
 - Ліквідовано 1798
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Анконське маркграфство

Анконська або Анконітанська марка (італ. Marca Anconitana або Anconetana) — середньовічна прикордонна марка Священної Римської імперії з центром у місті Анкона, згодом у Фермо, а відтак у Мачераті. Назва Анконської марки збереглася в назві сучасної італійської області Марке, яка є скороченням італійської назви Marche di Ancona і територія якої приблизно відповідає території колишньої Анконської марки.

Історія

Марка була утворена імператором Генріхом IV близько 1090 року з Марки Фермо та південної частини візантійського Пентаполіса як прикордонна територія Італійського королівства Священної Римської імперії[1]. Спочатку нова марка називалась за іменем свого першого маркграфа — Марка Гвернера (marca Guarnerii)[2]. З моменту створення марки, між імперією і Папами Римськими точилися суперечки щодо прав і юрисдикції в марці. У 1173 році імперська армія під командуванням Крістіана Майнцського вторглася в Марку незважаючи на пропапський опір, організований графинею Болтрудою Франжіпані. У 1177 році Папа Олександр III визнав марку спільним феодом імперії та папства, назвав марку «частково належною імперії, але значною мірою церкві»[3].

Марка остаточно перейшла під владу Папської держави під час понтифікату Інокентія III у 1198 році. Спочатку нею керував папський представник, якого звали ректором. Ректори Анкони, як і ректори інших папських провінцій, підпорядковувались генеральному ректору, який підпорядковувався безпосередньо Папі Римському. Під владою папства марка мала три міста з населенням понад 10 000 осіб. Крім самої Анкони, це Асколі-Пічено та Фермо[4].

У 1357 році провінція була реорганізована папською конституцією Constitutiones Sanctæ Matris Ecclesiæ. Тепер марка протягнулась уздовж адріатичного узбережжя на північ аж до Урбіно з містами Лорето, Камерино, Фермо, Мачерата, Озімо, Сан-Северино та Толентіно.

Згідно з біографією Франциска Ассізького Поля Сабатьє «Дорога до Ассізі», після смерті Франциска Анконська марка стала прихистком для духовних францисканців (італ. Fraticelli).

Правителі

  • Гвернер (1093—1109)
  • Конрад Лютцельгардський (1177–)
  • Марквард фон Анвайлер (1184—1202)

Маркізи

Рід «Маркізів Естенських» (італ. Marchesi d'Este) започаткований в 1039 році Альберто Аццо II, маркграфом Міланським. Ім'я «Есте» пов'язане з містом, звідки родом родина, Есте. У 1209 році Аццо VI став першим «Маркізом Феррарським», і титул перейшов до його нащадків, а Естенський маркізат був делегований молодшій гілці роду. Пізніше були також створені маркізати Модени і Реджо.

Правитель Рік народження Правління Помер Консорт Примітки
Аццо VI ~1170 1209-1212 грудень 1212 Софія Альдобрандіні
1189
двоє дітей
Софія (Елеонора) Савойська
до 1192 року
одна дитина
Алікс де Шатільйон
22 лютого 1204
двоє дітей
Син Аццо V. В 1209 році став першим маркізом (маркграфом) Феррарським.
Альдобрандіно I ~1190 1212-1215 10 жовтня 1215 Невідомо
до 1215
три дитини
Син Аццо VI і Софії Савойської
Аццо VII ~1205 1212-1264 16 лютого 1264 Джоанна Пулійська
1225
п'ять дітей
Мабілья Паллавічіні
1238
ні/дві дитини
Син Аццо VI і Алікс де Шатільйон
Обіццо II 1247 або 1252 1264-1293 20 січня або 13 лютого[5] 1293 Якобіна ді Лаванья

1263
три дитини
Констанция (делла Скала) Веронська
1289
дві дитини

Онук Аццо VII і бастард його сина, Рінальдо.
Аццо VIII після 1263 1293-1308 31 січня 1308 Джованна Орсіні

вересень 1282
три дитини
Беатріче сицилійська
квітень 1305
дітей не було

Син Обіццо II
Франческо I біля чи після 1289 1293-1312 23 серпня 1312 Орсіна Орсіні
четверо дітей
Син Обіццо II
Альдобрандіно II ? 1293-1326 26 липня 1326 Альда Рангоні
1289
чотири дитини
Правив разом зі своїми синами та племінниками після повстання прихильників Есте у Феррарі.
Рінальдо ? 1326-1335 31 грудня 1335 Лукреція де Барбіано
одна дитина
Правив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.
Нікколо I ? 1326-1344 1 травня 1344 Беатріче Мантуанська
21 квітня 1335
дітей не було
Правив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.
Обіццо III 14 липня 1294 1326-1352 20 березня 1352 Якопа Пеполі
травень 1317
без дітей
Філіппа Оріості
(коханка до 1347)
27 листопада 1347
десять дітей
(узаконена 1347)
Правив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.


Примітки

  1. Partner, 1972, с. 141.
  2. Calasso та Pivano, 1934.
  3. Partner, 1972, с. 209, 211.
  4. Partner, 1972, с. 433.
  5. Le site orienté voyance et généalogie. [Архівовано 2013-10-20 у Wayback Machine.]

Джерела

  • Appendice II. Legati (e figure equiparate) nello Stato pontificio, 1417—1700 in Armand Jamme, Olivier Poncet, Offices et Papauté (XIVe-XVIIe siècle), Publications de l'École française de Rome, 2005 (онлайн версія)
  • Agostino Peruzzi, Storia d'Ancona dalla sua fondazione all'anno MDXXXII, vol. 2, Pesaro, tipografia Nobili, 1835.
  • Christoph Weber, Legati e governatori dello Stato Pontificio (1550—1809), 1994.