Андре Дельво

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дельво.
Андре Дельво
фр. André Delvaux
Андре Дельво, 2002
Дата народження21 березня 1926(1926-03-21)
Місце народженняГеверле, провінція Фламандський Брабант, Бельгія
Дата смерті4 жовтня 2002(2002-10-04) (76 років)
Місце смерті
Валенсія, Іспанія
ГромадянствоБельгія Бельгія
Професіякінорежисер
Alma materБрюссельський вільний університет Редагувати інформацію у Вікіданих, Брюссельський вільний університет[d] Редагувати інформацію у Вікіданих і Королівська консерваторія в Брюсселі Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1955—1989
Напряммагічний реалізм
Член уКоролівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0217974 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди та премії
Почесний «Магрітт» (2011)
Андре Дельво у Вікісховищі

Андре́ Дельво́ (фр. André Delvaux; нар. 21 березня 1926, Геверле, Бельгія — 4 жовтня 2002, Валенсія, Іспанія) — бельгійський кінорежисер, автор ігрових і документальних фільмів.

Біографія

Андре Дельво народився 21 березня 1926 року в місті Геверле, що в провінції Фламандський Брабант у Бельгії. Закінчив Брюссельський королівський університет за фахом «германська філологія»; паралельно отримав музичну освіту в Королівської консерваторії. У середині 1950-х років викладав нідерландську мову і літературу, а також вів цикл бесід про кіно на ТБ (у тому числі про творчість Федеріко Фелліні, Жана Руша, кінематограф Польщі).

Документальні фільми

У 1956—1962 роках Дельво зняв декілька документальних стрічок. Потім, звернувшись до ігрового кінематографу, він продовжував час від часу працювати в документальному кіно. Зокрема, ним були створені фільми про нідерландського художника XV століття Дірка Баутса (Met Dieric Bouts, 1975) та актора і режисера Вуді Аллена (To Woody Allen from Europe with Love, 1980).

Художні фільми

У 1962 році Андре Дельво зняв короткометражний художній фільм «Час школярів» про проблеми підліткового віку. У 1965 році поставив психологічний фільм «Людина з голеним черепом», який отримав високу оцінку критиків і відразу ж позначив прихильність Дельво до магічного реалізму. Історія адвоката, що покохав свою ученицю (Беата Тишкевич), і який поступово втрачає адекватне сприйняття світу, була виконана режисером на високому професійному рівні. Наступна робота режисера, «Одного разу увечері в потягу» (у головних ролях знялися Ів Монтан і Анук Еме), торкнулася не лише проблеми співвідношення реальності і фантазії, але і надзвичайно гострої для Бельгії теми взаємодії валлонської і фламандської культур.

Численні нагороди завоював фільм Дельво «Побачення у Бре» (за новелою Жульєна Грака; у головних ролях — Анна Каріна і Бюль Ож'є), дія якого розгортається в період першої світової війни. Більш традиційний і гостросоціальний характер має фільм «Жінка між собакою і вовком» (історія любовного трикутника, дві з трьох сторін якого — учасник Опору і колабораціоніст). Фільм «Бенвенута» (у головних ролях — Вітторіо Гассман і Фанні Ардан), несе на собі деякий відбиток естетичності. Останньою значною роботою Дельво стала екранізація роману Маргеріт Юрсенар «Філософський камінь» (точніша назва — «Стадія нігредо») з Джан Марія Волонте в головній ролі. Дія фільму розгортається у Фландрії XVI століття.

У 1996 році король Бельгії Альберт II присвоїв Андре Дельво титул барона.

Смерть режисера

У жовтні 2002 року Андре Дельво брав участь у міжнародному форумі на тему громадянської відповідальності кіномистецтва, що проходив у Валенсії (Іспанія). 4 жовтня невдовзі після свого виступу режисер помер від серцевого нападу[1].

Пам'ять

У 2010 році в Бельгії засновано професійну кінематографічну організацію, яка отримала назву на честь режисера — Академія Андре Дельво. Діяльність Академії спрямована на просування і розвиток бельгійського кіно. Крім того вона присуджує щорічну Премію Магрітт, яка є головною кінематографічною нагородою Бельгії.

Фільмографія (вибіркова)

  • 1965: «Людина з голеним черепом» (De Man die zijn haar kort liet knippen)
  • 1968: «Одного разу увечері в потягу» (Un soir, un train)
  • 1971: «Побачення у Бре» (Rendez-vous à Bray)
  • 1973: «Красуня» (Belle)
  • 1979: «Жінка між собакою і вовком» (інші варіанти перекладу назви: «Жінка у сутінках», «Жінка в передсвітанкову годину» — Een Vrouw tussen hond en wolf, за романом і сценарієм Іво Міхельса)
  • 1983: «Бенвенута» (Benvenuta)
  • 1988: «Філософський камінь» (інші варіанти перекладу назви — «Алхімік», «Стадія нігредо» — L'Œuvre au noir)

Визнання

Нагороди та номінації Андре Дельво[2][3]
Рік Категорія Фільм Результат
Британський інститут кінематографії
1966 Сазерленд Трофі Людина, яка коротко стриглася Перемога
1971 Приз Луї Деллюка Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1971 Золотий ведмідь Побачення у Бре Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1972 Гран-прі Золотий Г'юго Побачення у Бре Номінація
1973 Номінація
1983 Бенвенута Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1973 Золота пальмова гілка Красуня Номінація
1979 Жінка між собакою і вовком Номінація
1988 Філософський камінь Номінація
Монреальський кінофестиваль
1983 Спеціальний приз журі Бенвенута Перемога
Премія «Сезар»
1984 Найкращий франкомовний фільм Бенвенута Номінація
Премія Жозефа Плато
1988 Найкращий бельгійський режисер Філософський камінь Перемога
1991 Премія за життєвий внесок Перемога
Кінофестиваль Фанташпорту
1996 Спеціальна нагорода за досягнення і кар'єрі Перемога
Премія Магрітт
2011 Почесний «Магрітт» Перемога

Примітки

  1. ↑ Fiche Allociné d'André Delvaux. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 22 березня 2016.
  2. ↑ Нагороди та номінації Андре Дельво на сайті IMDb(англ.)
  3. ↑ André Delvaux: Ses récompenses et nominations [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] на AlloCiné(фр.)

Література

  • Nysenholc A. André Delvaux ou le réalisme magique. Paris: Cerf, 2006. — ISBN 2204080659

Посилання