Андре Гундер Франк
Андре Гундер Франк (нім. Andre Gunder Frank; 24 лютого 1929, Берлін — 23 квітня 2005, Люксембург) — німецький економіст, соціолог і політолог, один із основоположників світ-системного аналізу і теорії залежного розвитку. Використовував окремі марксистські концепти в політичній економії, але відкидав Марксові суспільно-економічні формації та економічну історію загалом. БіографіяСин берлінського літературного публіциста Леонгарда Франка, Андре Франк народився у Німеччині, і покинув її разом з сім'єю, після приходу до влади нацистів у 1933 році. Початкову освіту отримав у Швейцарії, де поселилася його сім'я, перед остаточною еміграцією до Сполучених Штатів у 1941 році. Вивчав економіку в Суортмор-коледжі у Філадельфії. Захистив докторську дисертацію з економіки на тему «Зростання і продуктивність у сільському господарстві України з 1928 по 1955 рр.» в Чиказькому університеті у 1957 році, під керівництвом Мілтона Фрідмана, якого згодом буде гостро критикувати. В кінці 50-х займався викладанням у кількох американських університетах. Поїздка в Київ у 1960 році ледь не обернулася великими неприємностями, як іноземному фахівцеві, що насмілився критикувати і доводити неефективність колгоспів в СРСР[7]. У 1962 році переїхав до Латинської Америки, працював професором соціології та економіки в Університеті Чилі, потім став економічним радником Сальвадора Альєнде, покинувши країну після військового перевороту в 1973 році. Як один із «чиказьких хлопчиків», написав «Відкритий лист Арнольду Харбергеру і Мілтону Фрідману»[8], де в гострих емоційних тонах критикував «шокову терапію» доктрини вільного ринку. Викладав у багатьох провідних університетах світу на факультетах антропології, економіки, історії, політології та соціології. Неодноразовий володар премій за свої праці, в 1989 році нагороджений Асоціацією Міжнародних Досліджень як видатний вчений у галузі глобальної політичної економії[9]. У 1994 році пішов у відставку як почесний професор Амстердамського університету. ІдеїАндре Гундер Франк порушував широке коло питань, зокрема аналіз економічних процесів в сучасному світі, роль суспільних рухів, світову історію і політику. Незважаючи на те, що дослідження, які розробляють проблематику залежності з'явилися ще в 1950-х роках, концептуалізація моделі центр-периферія вважається основною заслугою Франка, крім цього, він також один із перших, хто ввів у науковий обіг поняття Третього світу[10][7]. У своєму аналізі нерозвиненості Франк виступив із загальною критикою теорії модернізації, класичного марксизму і ліберальних напрямків економічної думки, що спираються, з його точки зору, на нерепрезентативний за масштабом історичний досвід. У розробленому ним, на матеріалі Латинської Америці, варіанті теорії залежності, відсталість і нерозвиненість не є природними етапами в історичній еволюції, притаманними всім державам. З точки зору Франка, стале економічне зростання розвинених держав обумовлене процесом нееквівалентного обміну зі слаборозвиненими країнами, коли протягом тривалого часу ресурси і капітал держав-периферії присвоюються більш розвиненою метрополією. У довгостроковій перспективі це веде до розвитку економічної відсталості традиційних суспільств і повторення подібних відносин на внутрішньому рівні, коли встановлюється відчуження ресурсів на користь мегаполісів, часто утворених як центри колоніальної експлуатації, і залежна відсталість сільських районів. Франк вважав, що прийнятні умови для розвитку периферії можливі за відстороненості від світової торгівлі й орієнтованого на задоволення національних потреб економічного прогресу[11][12][13]. Досліджуючи світові економічні кризи початку 1970-х рр., включаючи нафтову кризу 1973-1975 рр., він передбачав відмову від кейнсіанства в користь монетаризму, насильницьке насадження економічної лібералізації в країнах Третього світу і сплеск кризових явищ у Другому. Всі ці процеси, на думку Франка, обумовлені динамікою глибокого спаду в рамках світової економіки, яка будучи глобальною включає у свою орбіту і «соціалістичний» табір. У своїх останніх есе, він попереджав про насування економічної кризі, а також розглядав військове вторгнення в Ірак і Афганістан, як «Третю світову війну проти Третього Світу», стверджуючи, що могутність США спирається на монопольну емісію долара як світової валюти, неперевершену військову міць і масштабну ідеологічну медіа-індустрію[14][15]. Світ-системний підхідВ рамках розроблюваної ним версії світ-системного аналізу, Франк вважав ідеологічними та ненауковими такі визначення, як «капіталізм, феодалізм і соціалізм», вважаючи, що форми «капіталістичного» накопичення можуть бути знайдені набагато раніше «довгого шістнадцятого століття». Він висував центр-периферійну структуру світ-системи, послідовно змінну гегемонію, а також накопичення і реінвестування капіталу як основні характеристики всього історичного процесу, незалежно від нескінченних суперечок про економічну «моделі» політичної «системи». В такому ключі часові періоди народження й розвитку сучасного капіталізму, на яких зупиняють свою увагу багато дослідників, включаючи Карла Маркса, Макса Вебера і Фернана Броделя, є, з точки зору Франка, не більше ніж фазами розширення, структурних змін та кульмінаційного зростання в рамках єдиної світ-системи[11][12][16]. Основна методологічна особливість його світ-системного підходу — наявність єдиної, взаємозалежною глобальної системи, яка виникла не менше 5000 років тому, а потім через численні цикли експансії і консолідації охопила собою весь світ. Франк вважав, що центр економічного домінування, виникнувши в Азії, потім зміщувався на захід — у Середземномор'я, Західну Європу, Північну Америку — тепер знову повертаючись назад, особливо в Китай та в країни т.зв. «азійських тигрів». Воліючи говорити про одну «Світ-Систему» з великої літери, він звертав увагу на те, що констатація можливості паралельного існування в світі десятків і сотень різних систем — позбавлена сенсу, оскільки стає абсолютно незрозуміло, яким чином позначати кожну з них як «світ-систему». ВідгукиВідомий економіст і соціолог Джованні Аррігі писав про нього: «Він бив в одну точку, трощачи все підряд, як північний варвар. Однак, треба визнати, Гундер все-таки пару разів знаходив правильну точку — з ідеєю структурної залежності периферії або з винятковою історичною важливістю Китаю і взагалі Азії. Тому, як не важко, але з Гундером треба було працювати всерйоз»[17]. ТвориАвтор понад 880 статей та багатьох книг (перекладених на 27 мов), у тому числі:
Перекладені українською
Література про А. Г. Франка
Примітки
Див. також
ПосиланняТвори Франка
Про нього
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
