Андреєв Андрій Іванович

Андреєв Андрій Іванович
Народився	19 грудня 1913(1913-12-19)  Богоявленськ, Миколаївське градоначальство, Російська імперія
Помер	27 березня 1944(1944-03-27) (30 років)  Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Учасник	німецько-радянська війна і Оборона Одеси 1941
Військове звання	червоноармієць і рядовий
Нагороди

Андре́єв Андрі́й Іва́нович (нар. 19 грудня 1913(19131219) — 27 березня 1944) — український рибалка, провідник десанту під командуванням старшого лейтенанта К. Ольшанського, Герой Радянського Союзу (08.05.1965).

Біографія

Народився 19 грудня 1913(19131219) року в місті Богоявленську Херсонської губернії (тепере у межах міста Миколаїв) у сім'ї рибалки. Українець. Здобув початкову освіту. Працював у риболовецькій артілі.

У липні 1941 року призваний до лав РСЧА.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року як зв'язківець взводу зв'язку стрілецького полку. Брав участь у обороні Одеси. Під час виконання бойового завдання по відновленню пошкодженої лінії зв'язку був поранений, потрапив у полон. Навесні 1942 року у складі групи військовополених здійснив втечу з табору військовополонених, після тривалих поневірянь дістався рідного міста.

Працював у риболовецькій артілі, усіляко саботуючи вилов риби. Після того, як був викритий німцями й покараний, втік та перейшов на нелегальний стан. Приходу радянських військ дочекався, переховуючись у землянці на березі лиману.

25 березня 1944 року увійшов до числа 7 рибалок, що зголосились провести десантний загін радянської морської піхоти під командуванням командира роти автоматників 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту старшого лейтенанта К. Ф. Ольшанського. Поблизу Сіверського маяка шестеро рибалок повернулись назад, а А. І. Андреєв став 68-м у складі десанту.

Тієї ж ночі десантники висадились у тилу противника в районі села Ковалівка, звідки був здійснений марш-кидок у порт міста Миколаєва.

Протягом двох діб бійці загону відбили 18 запеклих атак супротивника, знищивши при цьому понад 700 солдатів і офіцерів ворога.

Коли 28 березня до Миколаєва увійшли радянські війська, у живих залишилося 12 поранених десантників, троє з яких померли від ран і отруєння газами того ж дня, ще один — 10 квітня. Решта, у тому числі і А. І. Андрєєв, загинули в бою.

Похований у братській могилі в місті Миколаїв у сквері 68-ми Десантників.

Нагороди і почесні звання

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року за відвагу і героїзм, виявлені під час проведення десантної операції по звільненню міста Миколаєва Андрєєву Андрію Івановичу посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Також нагороджений орденом Леніна.

Література

• Герман Хасхачих. Десант Ольшанского. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 29 липня 2013.
• Жигалов И. М. Десант бессмертных // Флотская доблесть : докум. повесть и очерки / Иван Жигалов. — М. : ДОСААФ, 1983. — 175 с. — 100 000 прим. — ISBN ?; УДК 9(С)27 42.
• Цыганов В. Удар «Меча». — Издатель Гудым И. А, 2008. — 368 с. — ISBN 978-966-8592-63-8, УДК 63.3(4УКР)624, ББК 94(477) «1941/1945», Ц94.
• Цыганов В. …от «Меча» и погибнет!. — Издатель Гудым И. А.
• Решетник Ю. (25 березня 2011). Легендарный десант: взгляд из XXI века. Вечерний Николаев № 34 (3050). Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 16 березня 2012.

Посилання

• Андреєв Андрій Іванович (рос.). // Сайт «Герои страны».

Портал «Біографії»   Портал «СРСР»