Анджей Кендзьор

Анджей Кендзьор
Народився	7 листопада 1851(1851-11-07)  Топорув, Ґміна Цмоляс, Кольбушовський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер	17 січня 1938(1938-01-17) (86 років)  Краків, Польська Республіка
Національність	поляк
Діяльність	політик
Alma mater	Віденський університет
Галузь	Міністр громадських робіт
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»
Посада	посол до Галицького сейму^[d], член Палати Цислейтанії^d і member of the Sejm of the Second Polish Republic^d
Партія	Польська народна партія «Пяст»^d
Нагороди	Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Анджей Кендзьор у Вікісховищі

Анджей Кендзьор (нар. 7 листопада 1851(18511107), Топорув — 17 січня 1938, Краків) — польський політик, міністр, активіст польської народної партії «Пяст», почесний доктор Варшавського технологічного університету, почесний доктор Львівської політехніки (19215[1].

Біографія

Народився 7 листопада 1851 року в селі Топорув (Гміна Цмоляс Кольбушовського повіту Підкарпатського воєводства, Польща). Закінчив навчання в Тарнові, а також у Віденському технічному університеті. З 1879 р. працював у Національному меліоративному управлінні у Львові. У 1882 році став його керівником, а у 1892 році — директором. Під його керівництвом було розроблено широке науково-технічне співробітництво у галузі проектування водосховищ і каналів, організовувалися дренажні роботи, водні компаній, регулювання річок, будівництво трубопроводів, будівництво водопровідних і каналізаційних систем, боліт, зрошення землі боліт, сучасні закрите та відкрите рибальство[2]. У 1915 році під час війни засипало всі будівельні роботи і дренаж, тому офіс був евакуйований до Відня.

У 1900 році А. Кендзьор став технічним делегатом Національного управління Галицької річкової комісії. У 1911 році він був обраний у Приватизацію Рейхстагу (австрійський парламент Австро-Угорщини)[3].

У 1918 році був обраний президентом польського парламентського рейхстагу, але не прийняв цієї позиції. Наприкінці жовтня 1918 року приєднався до Польської ліквідаційної комісії у Кракові[4]. Ініціював будівництво річкового каналу Вісла-Одра-Дністер. Очолював відділ громадських робіт Польської ліквідаційної комісії у 1918 році.

З 28 червня 1922 року — голова Тимчасового органу самоврядування у Львові.

У 1919—1922 роках, був членом парламенту, а також сенатором у 1922—1927 роках. Він був нагороджений орденом Polonia Restituta із зіркою, а також багато відзнак австрійських, російських і німецьких. У 1925 році Варшавський технологічний університет та університет у Львіві дали йому почесні докторські ступені і почесне членство в національному університеті «Львівська політехніка»[2][5]. Був членом економічної асоціації та Товариства сільськогосподарських наук.

Помер Анджей Кендзьор 17 січня 1938 року в Кракові. Був похований у Мелеці[6][7].

Членство

• Редакція журналу «Технічний журнал» у Львові
• Член Державної сільськогосподарської ради
• Член Апеляційної ради Австрійського президента Ради міністрів
• Член економічної асоціації та Товариства сільськогосподарських наук

Посади

• З 1879 р. — співробітник Національного меліоративного управління у Львові;
• 1882 р. — голова Національного меліоративного управління у Львові;
• 1892 р. — директор Національного меліоративного управління у Львові;
• 1900—1915 рр. — технічний делегат Національного департаменту до Комісії річки Галичини;
• У 1911 р. — член Державної ради Австрії;
• 1918 р. — голова відділу громадських робіт Польської ліквідаційної комісії;
• 1918 та 1919—1920 рр. — міністр громадських робіт у урядах: Єдржей Морачевський та Леопольд Скальський;
• 1919—1922 рр. — член законодавчого сейму Республіки Польща;
• 1922—1927 рр. — сенатор з Львівської округи;
• З 28 червня 1922 р. — голова Тимчасового департаменту місцевого самоврядування у Львові.

Нагороди та відзнаки

• Командирський хрест з зіркою ордена відродження Польщі (1928 р.)[8][9]
• Командирський Хрест з зіркою ордена Френца Йосифа (1915 р., Австрія)[10][11]
• 1925 р. Докторський ступінь з відзнакою Варшавського технологічного університету
• 1925 р. Докторський ступінь з відзнакою Львівської політехніки

Вибрана публікація

«Про постійний захист Віслинської долини та її приток від повені» [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Доктори Honoris Causa. Офіційний сайт Національного університету «Львівська Політехніка». Процитовано 21 січня 2025.
2. Ulmer, Andrzej (2000). Doktorzy Honoris Causa Politechniki Warszawskiej (Польска) . Warszawa: Oficyna Wydawnicza Politechniki Warszawskiej. с. s. 22-24.
3. Andrzej Kędzior. www.ipsb.nina.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
4. Rok 1918 we wspomnieniach mężów stanu, polityków i wojskowych (Польска) . Warszawa. 1987. с. s. 32.
5. Lista doktorów honoris causa Politechniki Warszawskiej. pw.edu.pl. (Польська) . Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 7 січня 2022. [Архівовано 2021-08-15 у Wayback Machine.]
6. Rossowski, Stanisław (1861-1940) Red (25 січня 1938), Gazeta Lwowska. 1938, nr 18, архів оригіналу за 5 листопада 2021, процитовано 5 листопада 2021
7. Pogrzeb śp. A. Kędziora. „Gazeta Lwowska” (Польска) . № №18. 25 січня 1938. с. 3. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022. {{cite news}}: |issue= має зайвий текст (довідка)
8. Szarota, Marceli Red (11 листопада 1928), Gazeta Lwowska. 1928, nr 260, Drukarnia Polska we Lwowie, архів оригіналу за 5 листопада 2021, процитовано 5 листопада 2021
9. Odznaczenie orderem „Polonia Restituta”. „Gazeta Lwowska” (Польска) . № 260. 11 листопада 1928. с. 8. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022.
10. ÖNB-ALEX - Staatshandbuch. alex.onb.ac.at. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
11. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie (Німецька) . Відень. 1818. с. 163. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)

Бібліографія

• Kto był kim w II Rzeczypospolitej, pod red. prof. Jacka. M. Majchrowskiego, Warszawa 1994, wyd I.