Анаконда (оповідання)
«Анаконда» (ісп. Anaconda) — науково-фантастичне оповідання уругвайського письменника Орасіо Кіроґа, видане 1921 року[1], входить до збірки «Анаконда та інші історії». Основні мотивиСюжет розгортається навколо руйнувань, які люди завжди спричиняли в природі та тваринам, вторгуючись у їх місця проживання, дбаючи про те, аби лише здійснити свої егоїстичні амбіції. Кірога намагається пояснити цю тему уособленням гадюк[2]. СюжетІсторія починається з презентації Лансеолади, одинокої урути, яка, вирушаючи на полювання, виявила присутність Людини в джунглях, у старій нежилій будівлі, вона вирішує повідомити про це Конгрес Гадюк та попросити допомоги у своїх кузенів, зміїв (їх також називають «мисливцями», а не отруйними), з якими вони мають старе суперництво, і, отже, зможуть розслідувати ситуацію та зіткнутися з нею. Таким чином, змія на ім'я Саканіна, усвідомлюючи небезпеку, яку присутність людей може представляти для змій, оскільки вони дуже схожі за зовнішнім виглядом і їх можна сплутати з ярарашами, вирішує потай дослідити стару будівлю. Вона з'ясувала, що люди планували полювати на всіх змій, щоб витягти з них всю отруту, і за допомогою цієї новини намагається втекти з дому, повідомивши Конгрес, коли її помічають чоловіки. Повідомляючи свої висновки Конгресу, Крусад, той самий, хто звернувся за допомогою до Сачаніни, пропонує повернутися знову до вище вказаного місця і зрештою потрапляє в полон, зустрічаючи Хамадріаса, вражаючу королівську кобру з Індії. Разом з нею вони вирішують створити ефективний план втечі, який полягає у тому, що Хамадріас вкусив Крузаду. План спрацював, оскільки Крузаді вдалося визнати мертвим та допомогти Хамадріасу втекти, в процесі спільного поранення людини. Під час конгресу, який проводився до прибуття Крузади та Гамадріаса, з'явилася Анаконда, яка викликала у багатьох антипатію, оскільки вона знаходиться в добрих стосунках з людиною. Коли Гамадріас і Крузади приходять та розповідають про те, що сталося, вони пропонують припинити атакувати людей, а натомість убити коней, на що погодилася більшість, за винятком Крузади, Саканіни та Анаконди, які вірили що напад на собаку буде найкориснішим, оскільки вона імунізована і навчена переслідувати їх. Також розпочалася суперечка між Анакондою та Гамадріасом, оскільки останній хотів здійснювати командування гадюк. Виконуючи напад, гадюки розуміють, що їм потрібно було напасти на собаку (Дабоя) і вирішити відступити, більшість з них уже мертві або знищені, рештки гадюк знову довіряють Гамадріасу, не підозрюючи, що він приведе їх до смерті лише через його поранену гордість. Саме в цей час Гамадріас та Анаконда стикаються між собою, завершуючи Конгрес Гадюк, та перемогою над Анакондою. Через декілька хвилин чоловіки та Дабой знищують решту гадюк, але рятують Анаконду. Внутрішня структураОповідання можна розділити відповідно до її внутрішньої структури, беручи до уваги одинадцять глав, наступним чином:
Тип оповідачаОповідач характеризується зовнішністю (у 3-ій особі) та всезнанням, бо він все знає. «Він також почув шум». Просторове та часове розташуванняДекілька разів автор посилається на місіонерські джунглі («Важкий час давив на джунглі») та річку Парану протягом оповідання. Натяки на час, про перехід від ночі до світанку, згадується в першій главі, а в наступних розділах навряд чи є звичайні посилання на моменти дня, що можна трактувати як проходження днів. Головні герої
Назва романуЗаголовок посилається на одного з головних героїв оповідання, а тому буде своєрідним однойменним заголовком. Саме ця назва могла мати метафоричне значення, оскільки Анаконда, найсильніша з усіх змій (за винятком малайського пітона), могла символізувати силу та опір, яким змії протиставляли людей. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia