У 1990 році пішов до першого класу Ульяновської школи № 1. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. Захоплювався спортом, займався рукопашним боєм, любив футбол. Завжди був за здоровий спосіб життя.[1]
У 2000 році закінчив школу, пішов навчатись в Ульяновське професійно-технічне училище № 11. Вчився добре, майже відмінно. В 2001 році закінчив навчання та пішов служити в армію. Любив військову справу, служив у місті Києві у внутрішніх військах. Після армії у 2003 р. навчався в школі міліції міста Запоріжжя.[1]
Закінчив школу міліції і пішов працювати в Ульяновський райвідділ, де пропрацював 7 років. Одночасно з роботою навчався заочно у Кіровоградському філіалі Харківського національного університету внутрішніх справ для здобуття освіти за фахом «Слідчий-криміналіст».[1]
Військова служба та одруження
У 2007 році пішов служити за контрактом спецпризначенцем до 3-го окремого полку спецпризначення у м. Кіровоград.[1]
Неодноразово захищав спортивну честь свого загону, своєї частини. У військах спеціального призначення пройшов весь шлях становлення молодшого командира — курсант 50-го окремого навчального загону спеціальної підготовки, розвідник групи спеціального призначення, командир відділення групи спеціального призначення, заступник командира розвідувальної групи роти спеціального призначення — польова пошта В 2336.
8 червня2013 року одружився з коханою дівчиною Юлією.
Війна
Війна для Миколи Алєксєєва та його товаришів почалась 3 березня2014 року. Крим, Луганська область та Донецька область. Дружині сказав, що вони — розвідка, а потім додав: «Ми перші приходимо й останні йдемо». На той час він був старшим сержантом Збройних Сил України, розвідувальної роти спеціального призначення.
У липні 2014 року виконували завдання поблизу пункту прикордонного пропуску Ізварине, неподалік села ПровалляСвердловський район Луганської області. Близько тижня бійці 3-го полку спецпризначення знаходились в оточенні бойовиків. Три рази підряд штурмувала пропускний пункт «Ізварине», і тричі вибивала бойовиків. Щоразу після перемоги лунав наказ — «відійти».
24 липня2014 року відбулося поховання Героїв у м. Кіровоград на Ровенському кладовищі, на Алеї Слави.
Без Миколи лишилися мама Ольга Миколаївна та дружина Юлія.
Нагороди та вшанування
Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» старшого сержанта Миколу Алєксєєва нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
26 серпня 2014 року нагороджений відзнакою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради «За заслуги» ІІ ступеня посмертно.
На честь Миколи Алєксєєва відкрита меморіальна дошка на стіні його рідної школи, відкрита Алея Слави, в рідному міста Ульяновка на його честь перейменована одна з вулиць.