Альф Шеберґ

Альф Шеберґ
швед. Alf Sjöberg
Ім'я при народженні	Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg)
Дата народження	21 червня 1903(1903-06-21)
Місце народження	Стокгольм, Швеція
Дата смерті	16 квітня 1980(1980-04-16) (76 років)
Місце смерті	Стокгольм, Швеція
Поховання	Кладовище Галеварв^d[1]
Громадянство	Швеція
Професія	режисер, актор, сценарист
Роки активності	1929—1969
IMDb	ID 0803549
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (1946) Театральна премія Шведської академії^d (1963) Золота пальмова гілка (1951) Guldbagge Award for Best Director^d (1966)
Гран-прі Каннського МКФ (1946, 1951)
Альф Шеберґ у Вікісховищі

Альф Шеберґ (швед. Alf Sjöberg, повне ім'я та прізвище — Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg); нар. 21 червня 1903, Стокгольм, Швеція — пом. 16 квітня 1980, Стокгольм) — шведський актор, театральний і кінорежисер. Дворазовий лауреат Гран-прі Каннського міжнародного кінофестивалю (1946, 1951).

Біографія

Альф Шеберґ народився 21 червня 1903 року в Стокгольмі, Швеція. У 1923—1925 роках навчався в Королівському драматичному театрі у Стокгольмі, потім працював у ньому актором. У 1930-му в 27-річному віці став головним режисером театру. 1928 року знявся у фільмі «Поезія Одалена».

Як кінорежисер дебютував стрічкою «Найсильніший» (1929), що розповідає про мисливців на тюленів у Гренландському морі; у фільмі режисер прагнув продовжити романтичні традиції класичного шведського кіно. Значне місце в творчості Шеберґа займає фільм «Цькування» (1944) за сценарієм Інгмара Бергмана про підлітка, якого у школі переслідує учитель-садист. Стрічка принесла Шеберґу популярність за кордоном, вона також стала першим знаком відродження шведського кіно після періоду застою. Загалом Шеберґ поставив 18 кінофільмів і став одним з піонерів театральних постанонок на шведському телебаченні. Телепостановка «Гамлета», яку здійснив Шеберґ 1955 року, стала важливою віхою в історії телебачення Швеції.[2]

Альф Шеберґ двічі вигравав головний приз Каннського кінофестивалю, обидва рази розділивши його з іншими режисерами. 1946 року він був удостоєний «Гран-прі» за фільм «Ірис і лейтенант» (того року головний приз був розділений між одинадцятьма фільмами, тобто майже усіма, що були в конкурсній програмі), а в 1951-му став лауреатом за фільм «Фрекен Юлія» разом з Вітторіо де Сіка (той був відзначений за стрічку «Диво в Мілані»).[3]

Альф Шеберг загинув в автокатастрофі 16 квітня 1980 року на шляху в Королівський драматичний театр, де мала відбутися репетиція.[4]

Фільмографія

Рік		Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист
1940		Ставка — життя	Med livet som insats
1940		Пора цвітіння	Den blomstertid…
1941		Додому з Вавилону	Hem från Babylon
1942		Божественна гра	Himlaspelet
1944		Королівське полювання	Kungajakt
1944		Цькування	Hets
1945			Resan bort
1946		Ірис і лейтенант	Iris och löjtnantshjärta
1949		Тільки мати	Bara en mor
1951		Фрекен Юлія	Fröken Julie
1953		Варавва	Barabbas
1954		Карін Монсдоттер	Karin Månsdotter
1955		Дикі птахи	Vildfåglar
1955	т/ф	Гамлет	Hamlet
1956		Остання пара, біжи	Sista paret ut
1960		Суддя	Domaren
1966		Острів	Ön
1969		Батько	Fadern

Театральні постановки

• 1930: Маркурелли з Вадчепінга (Яльмар Бергман)
• 1930: Клаус великий і Клаус маленький (Густаф аф Гейєрстам)
• 1933: Любов під в'язами (Юджин О'Ніл)
• 1940: Багато галасу з нічого (В. Шекспір)
• 1944: Венеційський купець (В. Шекспір)
• 1944: Криваве весілля (Федеріко Гарсія Лорка)
• 1946: Дванадцята ніч, або Як вам завгодно (В. Шекспір)
• 1947: Йун Габріель Боркман (Генрік Ібсен)
• 1947: Будинок Бернарді Альби (Федеріко Гарсія Лорка)
• 1948-1949: Сімейна вечірка (Т. С. Еліот)
• 1949: Фрекен Юлія (Стріндберг)
• 1949: Смерть комівояжера (Артур Міллер)
• 1952: Філософський камінь (Пер Лагерквіст)
• 1953: Ромео і Джульєтта (В. Шекспір)
• 1954: Ескоріал (Мішель де Гельдерод)
• 1955: Дика качка (Генрік Ібсен)
• 1956: Сон літньої ночі (В. Шекспір)
• 1958: Міра за міру (В. Шекспір)
• 1959: Влада пітьми (Л. Толстой)
• 1961: Стільці (Е. Іонеско)
• 1961: Король Іоанн (В. Шекспір)
• 1963: Швейк у Другій світовій війні (Брехт)
• 1964: Як вам це сподобається (В. Шекспір)
• 1965: Матінка Кураж і її діти (Брехт)
• 1972: Местер Улуф (Стріндберг)
• 1978: Установа (Антоніо Буеро Вальєхо)
• 1980: Школа дружин (Мольєр)

Визнання

Нагороди та номінації Альфа Шеберґа[5]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1946	Гран-прі	Ірис і лейтенант	Перемога
1951		Фрекен Юлія (разом з фільмом «Диво в Мілані»)	Перемога
1953		Варавва	Номінація
1961	Золота пальмова гілка	Суддя	Номінація
1966		Острів	Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1947	Великий міжнародний приз	Цькування	Номінація
		Ірис і лейтенант	Номінація
1950	Золотий лев	Тільки мати	Номінація
Премія «Боділ»
1953	Найкращий європейський фільм	Тільки мати	Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1957	Золотий ведмідь	Остання пара, біжи	Номінація
Премія «Золотий жук»
1966	Найкращий режисер	Острів	Перемога

Примітки

1. http://svenskagravar.se/gravsatt/46040067 — Svenskagravar.se.
   d:Track:Q26699962
2. Tage Erlander, Samtal med Arvid Lagercrantz, 1960-talet (Sthlm 1982)
3. CalmView: Home Page. calmview.musikverk.se. Процитовано 10 травня 2023.
4. Göran Åstrand: Känt och okänt på Stockholms kyrkogårdar: (Ordalaget Bokförlag 1998) sid.51 ISBN 91-973128-2-7
5. Нагороди та номінації Альфа Шеберґа на сайті IMDb(англ.)

Посилання

• Шеберґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• М.М. Черненко (составитель). Шёберг Альф // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 183-184. — ISBN 5-85646-077-4.

Біографії   Швеція   Театр   Кінематограф