|
Альфонс Созанський
Альфонс Созанський (хресне ім'я Антоній; 1755, Дусівці — 11 червня 1817, Василів) — церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, проповідник. ЖиттєписАльфонс Созанський походив із дрібношляхетського роду Созанських. Родовим гніздом вважається с. Созань у Перемишльській землі (нині с. Созань Самбірського району Львівської області)[1]. Народився 1755 року в с. Дусівці Перемишльської землі Руського воєводства Речі Посполитої[1] (нині село Низини на Закерзонні в Польщі, у Перемишльському повіті Підкарпатського воєводства). Син Якова[a] і Марії. 23 жовтня 1773 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Добромильський монастир, де через рік 27 жовтня 1774 року склав вічні обіти[2]. Направлений спочатку до Сатанівського монастиря на початкові студії, а звідти 23 вересня 1775 року прибув до Лаврівського монастиря на студії риторики і філософії[3] (1775–1778). Після філософії отримав призначення на вчителя класу інфіми у Дрогобицькій василіянській школі[1]. У грудні 1780 року прибув до Лаврова, де 26 грудня отримав піддияконські свячення з рук владики Максиміліяна Рилла. Перший рік богослов'я (1780/1781) вивчав у монастирі святого Юра у Львові, а на другий рік богословських студій приїхав до Лаврова (5 жовтня 1781). По завершенні богослов'я 2 лютого 1782 року[2] в Страшевичах коло Самбора отримав ієрейські свячення з рук владики Рилла[3]. У Літописі василіянського монастиря в Лаврові, писанім латинською і польською мовами, занотовано під днями 25 травня ст. ст. і 24 червня 1783 року, що під час відпустів «kazanie miał X. Alfons Sozański i mówił po rusku» (проповідь мав о. Альфонс Созанський і говорив по-руськи)[3][b]. У 1784 році призначений парохом і проповідником у Добромильському монастирі[1]. З початку 1790-х років виконував обов'язки пароха у селі Василів (нині Томашівського повіту Люблінського воєводства, Польща). Помер 11 червня 1817 року у Василеві[4]. Зауваги
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||
