Альфонсо де Портаґо

Альфонсо де Портаґо
ГромадянствоІспанія Іспанія
Народився11 жовтня 1928(1928-10-11)[1][2][…]
Лондон, Велика Британія
Помер12 травня 1957(1957-05-12)[1][2][…] (28 років)
Гуїдіццоло, Провінція Мантуя, Ломбардія, Італія
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
ДебютФормула-1 — Гран-прі Франції 1956[en]
Остання гонкаГран-прі Аргентини 1957[en]
Сезони1956-1957
КомандиScuderia Ferrari
Гран-прі (старти)5
Подіуми1
Очки4

Альфо́нсо де Порта́ґо (ісп. Alfonso de Portago), повне ім'я з титулом — Альфо́нсо Анто́ніо Вісе́нте Едуа́рдо А́нхель Блас Франсіско де Бо́рха Кабе́са де Ва́ка і Ле́йтон, 11-й маркіз Портаґо[en], 13-й граф де ла Мехорада[es], гранд Іспанії, ісп. Alfonso Antonio Vicente Eduardo Angel Blas Francisco de Borja Cabeza de Vaca y Leighton, XI marqués de Portago, XIII conde de la Mejorada, Grande de España; 11 жовтня 1928, Лондон — 12 травня 1957, Гуїдіццоло, Ломбардія) — іспанський аристократ, автогонщик, пілот «Формули-1». Перший іспанець — володар подіуму у «Формулі-1» (Гран-прі Великої Британії, 1956), однак здобуто це досягнення було у парі з Пітером Коллінзом. Бронзовий призер чемпіонату світу з бобслею 1957 року[4].

Життєпис

Альфонсо де Портаґо народився 11 жовтня 1928 року у Лондоні в аристократичній сім'ї. Альфонсо був різностороннім спортсменом: він був чемпіоном Франції з кінного спорту серед аматорів, професійним плавцем. У 1953 році де Портаґо дебютував в автоспорті. У 1954 році він здобув 2 місце у перегонах «1000 кілометрів Буенос-Айреса» за кермом «Ferrari». Його партнером був Гаррі Шелл. У тому ж році де Портаґо виграв гонку в Меці за кермом «Maserati» і дебютував у Ле-Мані.

У 1955 році Альфонсо де Портаґо став пілотом заводської команди Scuderia Ferrari. Він виступав поза заліком у перегонах «Формули-1» і добився успіху у перегонах спортивних автомобілів: де Портаґо посів друге місце у Гран-прі Венесуели і виграв Кубок губернатора Нассау. У 1956 році відбувся дебют Альфонсо в офіційних перегонах «Формули-1» на Гран-прі Франції. На Гран-прі Великої Британії[en] де Портаґо посів друге місце разом з Пітером Коллінзом. За підсумками сезону 1956 року «Формули-1» Альфонсо де Портаґо класифікувався 15-тим.

Крім того, Альфонсо де Портаґо був лідером збірної команди Іспанії з бобслею на Олімпійських іграх 1956 року. У змаганнях двійок де Портаґо разом із розганяючим Вісенте Сарториусом-і-Кабеса-де-Васа, 4-м маркізом де Маріньо, несподівано посів 4-е місце. Якщо два італійських екіпажі зайняли перші два місця зі значним відривом, то від третього місця, що дісталось швейцарцям, іспанців за підсумками 4-х заїздів відділяли всього 0,14 секунди. У змаганнях четвірок на Олімпіаді де Портаґо зі своїм екіпажем посів лише 9-е місце (понад 7 секунд програшу бронзовим призерам).

«Поцілунок смерті» 12 травня 1957 року

Альфонсо де Портаґо виборов 5-е місце у Гран-прі Аргентини 1957 року, взявши автомобіль Хосе-Фройлана Гонсалеса. Також у 1957 році де Портаґо виграв перегони спортивних автомобілів в Монлері, посів третє місце у перегонах «1000 кілометрів Буенос-Айреса» і на Гран-прі Куби. В лютому 1957 року на чемпіонаті світу з бобслею[en] завоював бронзову медаль у змаганнях двійок, єдину в бобслейному чемпіонаті світу для Іспанії.

Альфонсо де Портаґо і його штурман Едмунд Нельсон загинули 12 травня 1957 року[5] під час перегонів Mille Miglia на ділянці дороги між Гоїто та Гуїдіццоло приблизно за 70 км від Брешії[6]. За 120 кілометрів до фінішу у його автомобіля «Ferrari 335 S» тріснуло колесо[5], в результаті чого він, втративши контроль над автомобілем, на швидкості 240 км/год врізався у натовп, що вишикувався уздовж шосе. В аварії також загинули дев'ять глядачів, серед яких було п'ятеро дітей[6]. Тіло Портаґо було разірване на дві частини[7].

Через декілька днів після аварії в італійських газетах була опублікована світлина, що отримала назву «Поцілунок смерті». На ній була зображена акторка Лінда Крістіан у сукні і хустці в горошок, нахилена для поцілунку з Альфонсо де Портаго під час короткої зупинки у Кавріані незадовго до автокатастрофи[8][9].

У 2023 році бразильський актор Габрієль Леоне зіграв роль Портаґо в біографічній спортивній драмі режисера Майкла Манна «Феррарі»[10].

Особисте життя

У 1949 році Портаґо одружився з колишньою американською моделлю Керролл Макденіел, вона народила дочку Андреа і сина Ентоні. Влітку 1954 року у нього почався роман з одруженою американською супермоделлю Доріан Лі[en], на 11 років старшою від нього[11]. У 1955 році вона народила сина Кіма Бласа Паркера. Весною 1957 року, незадовго до своєї загибелі, Альфонсо де Портаґо мав роман з мексиканською акторкою Ліндою Крістіан[12].

Виступи в автоспорті

«Формула-1»

Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 Місце Очки
1956 Scuderia Ferrari Ferrari D50 Ferrari V8 АРГ МОН 500 БЕЛ ФРА
Схід 		ВЕЛ
2/10[13] 		НІМ
Схід 		ІТА
Схід 		15 3
1957 Scuderia Ferrari Ferrari D50A Ferrari V8 АРГ
5[14] 		МОН 500 ФРА ВЕЛ НІМ ПЕС ІТА 20 1

«24 години Ле-Мана»

Рік Клас № Команда Напарник Машина Кола АП КП
1954 S 2.0 28 Італія Officine Alfieri Maserati Італія Карло Томазі Італія Maserati A6GCS 116 Схід Схід
1956 S 2.0 11 Італія Scuderia Ferrari Велика Британія Данкан Гамільтон[en] Італія Ferrari 625 LM[en] 2 Схід Схід

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ Found: A 250 Competition Ferrari – ex ‘De Portago’. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  5. ↑ а б Forix (retrieved 24 October 2012)
  6. ↑ а б Alfonso Antonio Vicente Eduardo Angel Blas Francisco de Borja Cabeza de Vaca y Leighton, marchese di Portago. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 4 червня 2013. [Архівовано 2013-07-02 у Archive.is]
  7. ↑ «Daredevil Sportsman Perishes», Los Angeles Times, 13 травня 1957, Page 1.
  8. ↑ Farewell kiss—then death. The Evening Times. Sayre, PA. 14 травня 1957 — через Newspapers.com.
  9. ↑ Passing through Rome. News-Pilot. San Pedro, CA. 14 травня 1957 — через Newspapers.com.
  10. ↑ Michael Mann Gabriel Leone Alfonso De Portago Racer Role. Deadline. 14 липня 2022.
  11. ↑ Leigh, Dorian The Girl Who Had Everything, 1980, pp. 113—114, 128.
  12. ↑ Ivan Vicario Martin. “The kiss of death”, the curse of Alfonso de Portago in the Mille Miglia of 1957. La Escudería.
  13. ↑ Після 70 кіл віддав автомобіль Коллінзу, розділив з ним 6 очок за друге місце. Також взяв автомобіль Кастеллотті, обидва були класифіковані на 10-му місці.
  14. ↑ Взяв автомобіль Гонсалеса, коли той проїхав 49 кіл, розділив з ним два очки за п’яте місце.

Література

  • Carlo Dolcini. Alfonso de Portago. L'ultima corsa. — Silea. — ISBN 978-88-7911-532-2.
  • McDonough Edward. Marqués de Portago: La Leyenda. — Mercian Manuals Ltd, 2006. — ISBN 978-19-03088-27-2.
  • Wallechinsky David. Bobsled: Two-man // The Complete Book of the Olympics: 1896 – 1980. — New York : Penguin Books, 1984. — С. 558.

Посилання