Альберт Галл
Альберт Воллес Галл (англ. Albert Wallace Hull; 19 квітня 1880 — 22 січня 1966) — американський фізик-радіотехнік, винахідник, технолог. Альберт Галл розробив технологію надійних спаїв металу й скла на основі платиніту і у 1924—1926 роках підготував до виробництва перші серійні тетроди. Галл винайшов вакуумний грозозахисний розрядник, динатрон (1914—1918), магнетрон (1921), тиратрон (1927—1929). Даючи своїм винаходам грецькі назви, він започаткував традицію розвитку «мови» радіотехніки в англомовному світі. Вся наукова діяльність Альберта Галла пройшла в дослідницькій лабораторії General Electric (англ. General Electric Research Laboratory; GERL) в Скенектаді (штат Нью-Йорк). Роботи п'яти експериментаторів — Галла, Ленгмюра й Куліджа, Вітні й Дашмена фактично заклали науковий та технологічний фундамент, на якому розвивалось радіотехнічне відділення компанії General Electric[3]. ЖиттєписГалл виріс на молочній фермі у штаті Коннектикут[4]. В дитинстві, працюючи по господарству, він навряд чи міг сподіватись на університетську освіту[4]. В школі йому пощастило зустрітись з талановитим педагогом-філологом — студентом Єльського університету, який підробляв на своє навчанням вчителюванням у сільській школі[5]. Галл, з його слів, буквально заразився античною культурою і за рік-другий опанував давньогрецьку мову[5]. Після закінчення школи він із сотнею доларів у кишені подався у Єльський університет, вступив на філологічне відділення, і вже через чотири місяці отримав запрошення викладати грецьку мову[5]. Під час навчання він також займався репетиторством з математики й фізики, але самими науками не цікавився[5]. Після закінчення університету Галл влаштувався викладачем німецької й французької мов у приватній школі в Олбані (англ. The Albany Academy)[5]. Викладання сучасних мов мало цікавило його, і Галл вирішив змінити спеціальність — він поступив у магістратуру відділення фізики Єльського університету, отримав диплом доктора філософії (PhD) у фізиці і пропрацював п'ять років у фізичній лабораторії Вустерського політехнічного інституту[6]. Лабораторні дослідження недавно відкритого фотоефекту не приносили особливих успіхів аж поки дружина Галла буквально силоміць не витягла його на зібрання Американського фізичного товариства, що проходило у Нью-Хейвені[6]. Галла запримітили Ірвінг Ленгмюр та Вільям Кулідж з Лабораторії General Electric, і на початку літа 1913 року керівник лабораторії Віллі Вітні запропонував Галлу сезонну роботу в GE[7][8]. У віці тридцяти чотирьох років Галл вперше потрапив у дійсно передову наукову лабораторію[7]. У 1914 році Галл винайшов «динатрон» — триелектродну електронну лампу з яскраво вираженим динатронним ефектом. За ним було створено «пліодинатрон», який поєднував ідеї динатрона Галла і «пліотрона» Ленгмюра. Ці лампи не пішли в серію, але дали можливість практичного вивчення вторинної емісії і від'ємної диференціальної провідності [9].  Рисунки до патенту США №1387984 на динатрон (1921)  Динатрон конструкції Галла (1918) У 1915 році Галл зацікавився роботами Вільяма Брегга зі спектроскопії[9]. До того часу Брегг зумів експериментально вивчити й описати низку кристалічних структур, але кристалічна структура заліза не піддавалась розшифруванню[9]. Роботи Галла з кристалографії заліза мали два побічних результати. По-перше, Галл, незалежно від Дебая і Шеррера, розробив метод порошкового дифракційного аналізу кристалів (метод Дебая — Шеррера або метод Дебая — Шеррера — Галла)[9]. У 1923 році роботи Галла з кристалографії металів були удостоєні медалі Поттса (англ. Howard N. Potts Medal)[10]. По-друге, при розробці блоку живлення рентгенівської установки Галл вперше застосував, а потім запатентував схему кенотронного випрямляча з П-подібним CLC-фільтром[10]. Саме такі фільтри у подальшому застосовувались у більшості американських радіоприймачів[10]. Після вступу США у Першу світову війну Ленгмюр, Кулідж і Галл були мобілізовані на розробку протичовнових засобів для флоту. Під час роботи на закрій базі ВМФ в Неханті, вони на основі використання п'єзоелектричних детекторів на кристалах сегнетової солі[10] розробили акустичні системи C-tube й K-tube, котрі були взяті на озброєння у 1918 році[11]. В 1920 году Галл висунув ідею магнетрона — радіолампи, що генерує коливання при взаємодії потоку електронів з магнітним полем[10]. У ті роки в радіотехніці склалась патова ситуація: основні технічні рішення вакуумної техніки уже були знайдені, але ключові патенти на потужні вакуумні лампи належали трьом недружнім корпораціям[12]. Щоб обійти патентний глухий кут, Галл запропонував конструкцію лампи з магнітним, а не електростатичним, керуванням струмом[10]. Галл і Елдер успішно виготовили й випробували перший лінійний магнетрон, а у 1929 створили «акситрон» — магнетрон, керований струмом розжарювання катода[10]. Лампа Галла-Елдера довела свою роботоздатність, але не змогла вирішити повністю патентну кризу[12]. Випуск потужних ламп став можливим лише після того, як компанія RCA отримала контроль над усіма необхідними патентами[12]. Винахід Галла виявися не затребуваним до кінця 1930-х років[10]. У 1940 році британські фізики Джон Рендалл й Гаррі Бут розвинули ідеї Галла й винайшли резонансний магнетрон, що став основним типом випромінювача радіолокаційних установок[12]. Іншим напрямом робіт Галла, безпосередньо пов'язаним з проектуванням потужних радіоламп, стали дослідження спаїв металу й скла[13]. Альберт Галл та Луїс Невіас (англ. Louis Navias) визначили коло придатних для спаювання сплавів, знайшли склад ідеального з цієї точки зору сплаву (ферніко) й розробили базові технології спаювання таких сплавів зі склом[13]. У 1923 році Галлу доручили дослідження природи шумів у тріодах. Зниження рівня шуму, який у тодішніх тріодах був недопустимо великим, дозволило б створювати на тріодах досконалі супергетеродинні приймачі. Галл встановив, що основною завадою на шляху до гетеродина є дробовий шум. Одним із способів вирішення проблеми був би перехід від тріода до екранованої лампи (тетрода), вперше запропонованої Вальтером Шотткі у 1918 році. В 1924—1925-х група Галла активно експериментувала з тетродами, і у листопаді 1926 представила на розгляд RCA, основного замовника у GE, перспективний зразок для масового виробництва. В жовтні 1927 року він пішов у серію під назвою UX222.[14][15]. Ще одним напрямом роботи Галла стало вивчення механізму руйнування катодів у вакуумі й газових середовищах[16]. Галл визначив умови безпечної роботи катодів, що дозволило йму створити практичні зразки газонаповнених вентилів — "фанотрон"ів й тиратронів[17]. Тиратрон, на думку біографів Галла, і став його найважливішим винаходом[17]. Саме Галл спроектував тиратронні Інвертори, встановлені на першій демонстраційній ЛЕП постійного струму у США[17]. В 1920-і роки компанія GE активно використовувала образи Ленгмюра, Куліджа й Галла у своєму піарі. Преса висвітлювала експериментаторів бездоганними героями свого часу, за лабораторією GE закріпилась назва «будинок чудес» (англ. The House of Magic)[18]. У 1929 році Галла було обрано членом Національної академії наук США, у 1942 році — президентом Американського фізчного товариства[19]. На момент виходу на пенсію у 1949 році Галл був автором 94 патентів й 74 наукових статей[20]. Патенти
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
