Александров Юрій Володимирович
Юрій Володимирович Александров (1934—2016) — радянський і український астрофізик, завідувач кафедри астрономії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (1977—2004), лауреат Премії НАН України ім. акад. М. П. Барабашова (1988)[1]. ЖиттєписНародився в Херсоні. У 1957 році закінчив Харківський державний університет за спеціальність «Астрономія». Після цього працював у Харківському автомобільно-дорожньому інституті (1957—1960) і Харківському вищому авіаційно-інженерному військовому училищі (1960–66)[1]. Закінчивши аспірантуру кафедри астрономії Харківського державного університету, у 1965 році захистив кандидатську дисертацію «Результати поверхневої фотографічної фотометрії Юпітера». З 1967 року працює на кафедрі астрономії Харківського університету: старшим викладачем (з 1967), доцентом (з 1968), завідувачем кафедри (з 1977), професором (з 2004)[2]. Викладав в університеті загальну й зоряну астрономію, небесну механіку, історію астрономії, теоретичну механіку[3]. Ступінь кандидата фізико-математичних наук отримав у 1966 році, звання професора у 1982 році[4]. Основні наукові результати Александрова належать до фізики планет, особливо фізики планетних атмосфер. Він визначив оптичні характеристики смуг Юпітера, визначив оптичні характеристики атмосфери Марса під час пилової бурі 1971 року, розробив фотометричні моделі Марса й Місяця, передбачив існування коричневих карликів як проміжного класу об'єктів між зірками й планетами[2]. Відзнаки
Праці
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia