Александар Стоянович

Александар Стоянович
Особисті дані
Народження	19 червня 1954(1954-06-19)[1] (70 років)
	Крагуєваць, Kragujevac City^d
Громадянство	СФРЮ  СРЮ  Сербія і Чорногорія  Сербія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
1971—1976 «Раднички» 69↑ (-?) 1976—1983 «Црвена Звезда» 143 (-?) 1983—1985 «Егалео» 44 (-?) 1985 «Діагорас» 11 (-?) 1986 «Воєводина» 8 (-?)
Національна збірна
—1978 Югославія (мол.) ? (-?) 1979  Югославія 2 (-3)
Тренерська діяльність**
1999—2001 «Црвена Звезда» (ворот.) 2001—2003 «Левські» (ворот.) 2003—2004 «Црвена Звезда» (ворот.) 2004—2005 «Металург» (Донецьк) (ворот.) 2006 «Локомотив» (Москва) (ворот.) 2013 «Краснодар» (ворот.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Александар «Дика» Стоянович (серб. Александар Cтojaнoвић / Aleksandar Stojanović ; 19 червня 1954, Крагуєваць) — югославський футболіст, що грав на позиції воротаря. Після завершення кар'єри гравця — сербський тренер воротарів.

Кар'єра

Клубна кар'єра

Дорослу кар'єру розпочав у клубі «Раднички» з Крагуєваця.

У 1976 році перейшов до белградської «Црвени Звезди», де захищав ворота клубу протягом семи сезонів. Стоянович зіграв за белградський клуб 143 матчі в чемпіонаті країни, тричі ставав чемпіоном Югославії в сезоні 1976/77, 1979/80 та 1980/81, а також завоював Кубок країни 1981/82. У розіграші Кубка УЄФА 1978/79, де «Црвена» поступилася у фіналі «Борусії» з Менхенгладбаха, Стоянович зіграв усі 12 матчів плей-оф, і став одним із ключових гравців команди.[2]

У 1983 році перейшов у грецький клуб «Егалео», де виступав два сезони. Пізніше грав один сезон за інший грецький клуб «Діагорас» з міста Родос.

У 1986 році повернувся до Югославії, виступав один сезон за клуб «Воєводина» з Нові-Саду, де і завершив кар'єру гравця.

У збірній

Залучався до молодіжної збірної Югославії, з якою став чемпіоном Європи 1978 року.

Наступного року входив до складу олімпійської збірної Югославії, яка виграла футбольний турнір на Середземноморських іграх у Спліті 1979 року), але участі у матчах не брав.[2]

У 1979 році зіграв два товариські матчі за національну збірну Югославії, де югослави здобули перемоги — над збірною Італії (4:1)[3] та збірною Аргентини (4:2)[4].

Кар'єра тренера

Після завершення кар'єри воротаря працював тренером воротарів у «Црвені Звезді». Надалі входив до тренерського штабу сербського спеціаліста Славолюба Муслина в клубах зі Східної Європи — «Левські» (2001—2003), знову «Црвена Звезда» (2003—2004), донецький «Металург» (2004—2005)[5], московський «Локомотив» (2006)[6] та «Краснодар» (2013)[7].

Досягнення

• Чемпіон Югославії: 1976/77, 1979/80, 1980/81
• Володар Кубка Югославії: 1981/82
• Фіналіст Кубка УЄФА: 1978/79
• Чемпіонат Європи серед молодіжних команд: 1978
• Переможець Середземноморських ігор: 1979

Примітки

1. Transfermarkt.de — 2000.
   d:Track:Q2449070
2. Na današnji dan: Rođen Aleksandar Stojanović — Moja Crvena Zvezda. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
3. 405. Jugoslavija — Italija 4-1 — Reprezentacija.rs. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
4. 406. Jugoslavija — Argentina 4-2 — Reprezentacija.rs. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
5. ФК «Металлург» — Золотой фонд Донбасса. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
6. Дяди Саши «Локомотива» — Советский спорт. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
7. С вратарями «Краснодара» работает Александар Стоянович — kubansport.krasnodar.ru^[недоступне посилання]

Посилання

• Na današnji dan: Rođen Aleksandar Stojanović — Moja Crvena Zvezda [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Александар Стоянович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль на сайті reprezentacija.rs [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.]