uk %D0%90%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D1%8F%D1%80%D1%83%D1%81

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Четвертинний, Q	Плейстоцен, Q₁	Гелазький	молодше
Неоген, N	Пліоцен, N₂	П'яченцький, N₂pla	2,58	3,60
	Пліоцен, N₂	Занклійський ярус, N₂zan	3,60	5,33
	Міоцен, N₁	Мессінський, N₁mes	5,33	7,25
		Тортон, N₁tor	7,25	11,63
		Серравалійський, N₁srv	11,63	13,82
		Лангійський, N₁lan	13,82	15,97
		Бурдігальський, N₁bur	15,97	20,44
		Аквітанський, N₁aqt	20,44	23,03
Палеоген, P	Олігоцен, Р₃	Хаттський, Р₃h	старіше
Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік^[1].
п о р

Аквіта́нський я́рус і вік (N₁aqt) — пізній вік олігоценової епохи палеогенового періоду^[2]. Деякі геологи аквітанський вік і ярус відносять до раннього міоцену.

Історія

Аквітанський ярус уперше виділив Шарль (Карл) Маєр-Еймар 1857 року у своїй праці «Versuch einer neuen Klassifikation der Tertiär-Gebilde Europas» на території провінція Аквітанія (Ґасконь) у Франції, звідки й назва^[3]^[2].

Відклади аквітанського ярусу поширені в Західній Європі і синхронні відкладам полтавського ярусу в Україні^[2].

Для відкладів аквітанського ярусу характерна наявність двостулкових молюсків: Cardium, Leda, Arca, Ostrea, Pecten; черевоногих: Spiralis, Trochus; морських їжаків, мохуваток та ін^[2].

↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
↑ ^а ^б ^в ^г Аквітанський вік і Ярус // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 135.
↑ Mayer-Eymar K., 1857.

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
(англ.) Gradstein, F. M.; Ogg, J. G. & Smith, A. G. A Geologic Time Scale. — Cambr. : Cambridge University Press, 2004.
Mayer-Eymar, K. Versuch einer neuen Klassifikation der Tertiär-Gebilde Europa’s // Verhandlungen der Schweizerischen Naturforschenden Gesellschaft. — 1857. — Nr. 17–19 (August). — S. 70–71 & 165–199.
Steininger, F. F. et al. The Global Stratotype Section and Point (GSSP) for the base of the Neogene // Episodes. — 1997. — Vol. 20, iss. 1. — P. 23-28.

Неоген
Міоцен	Пліоцен
Аквітан \| Бурдігал \| Лангій \| Серравалій \| Тортон \| Мессіній	Занклій \| П'яченцій \| Геласій

Портал «Геологія» Портал «Палеонтологія»