uk %D0%90%D0%B4%D1%96-%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B0

Аді-Будда (санскр. adi-buddha^IAST; «Початковий Будда») — в буддизмі махаяни і ваджраяни уособлення всіх будд і бодгісаттв, їх позачасова єдність^[1]^[2].

В Тибетському буддизмі Аді-Будда представлений Ваджрадгарою.

Опис

Вперше Аді-Будда згадується в тантричних текстах VII століття, а розвиток це поняття отримало у вченні Калачакри в X - XI століттях. Аді-Будда втілює собою дгармакаю^[3], з якої походять усі будди споглядання (самбгогакая), земні будди (нірманакая) і весь всесвіт. Уявлення про Аді-Будду, як про вираження єдиної справжньої реальності, як про четверте Тіло Будди (свабгавіка-кайя, «Самосутнісне Тіло») є продовженням вчення про трикайю.

Образ Аді-Будди

У Китаї, Кореї та Японії образ Аді-Будди розвивався у вигляді вселенського будди Вайрочани в школі сінґон.

Інші образи Аді-Будди: Ваджрадгара, Самантабхадра (в традиції ньїнґма).

У Вайшнавізмі

У середньовічній орісській школі Вайшнавізму, Джаганнатх вважався першим аватаром Будди Вішну, або Аді-Будди; з Гаутамою Буддою та Чайтан'єю Махапрабху, які є подальшими втіленнями Будди-Джаґаннатха.^[4]

Гуру Гаудія-вайшнавізму стверджують, що такі епітети Будди, як Сугата Будда та Аді Будда, стосуються 9-го аватара серед Дашаватар Вішну, який був іншою особою, ніж Гаутама Будда, на основі Амаракоші та інших буддійських текстів.^[5]^[6]

Див. також

Примітки

↑ Аді-Будда. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К: ВЦ «Академія», 2007. — 608 с. (Енциклопедія ерудита). ISBN 978-966-580-233-4. С.34
↑ Аді-будда [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
↑ Gray, David (2007), The Cakrasamvara Tantra (The Discourse of Sri Heruka): Śrīherukābhidhāna: A Study and Annotated Translation (Treasury of the Buddhist Sciences), p. 32.
↑ Prabhat Mukherjee (1940). The History Of Medieval Vaishnavism In Orissa. с. 153—169.
↑ Bhakti Prajnan Keshava (2003). Two Buddhas. Beyond Nirvana: The philosophy of Mayavadism: A life history. Gaudiya Vedanta Publications. с. 42—49.
↑ Bhakti Ballabh Tirtha. Sri Buddha-Avatara. Dasavatara: Ten Manifestations of Godhead. с. 184—197.

Література

Grönbold, Günter (1995). Weitere Adibuddha-Texte , [Архівовано 15 січня 2017 у Wayback Machine.] Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens / Vienna Journal of South Asian Studies. Vol. 39 (1995), pp. 45-60 (16 pages). Published By: Austrian Academy of Sciences Press(нім.)

Посилання

Буддизм в сучасному світі
Далекосхідний культурний регіон
Adi-Buddha Samadhi. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 19 жовтня 2011.
Vajradhara. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 19 жовтня 2011.

(рос.)Ади-Будда. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 19 жовтня 2011. ^{[недоступне посилання]}
(рос.)Ади-Будда. Мифы народов мира. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 19 жовтня 2011.^{[недоступне посилання]}

Це незавершена стаття про буддизм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Аді-Будда. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К: ВЦ «Академія», 2007. — 608 с. (Енциклопедія ерудита). ISBN 978-966-580-233-4. С.34

[2] Аді-будда [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

[3] Gray, David (2007), The Cakrasamvara Tantra (The Discourse of Sri Heruka): Śrīherukābhidhāna: A Study and Annotated Translation (Treasury of the Buddhist Sciences), p. 32.

[4] Prabhat Mukherjee (1940). The History Of Medieval Vaishnavism In Orissa. с. 153—169.

[5] Bhakti Prajnan Keshava (2003). Two Buddhas. Beyond Nirvana: The philosophy of Mayavadism: A life history. Gaudiya Vedanta Publications. с. 42—49.

[6] Bhakti Ballabh Tirtha. Sri Buddha-Avatara. Dasavatara: Ten Manifestations of Godhead. с. 184—197.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]