Фрутігер був сином ремісника[13]. Після закінчення навчання на набірника в друкарні Interlakner Buch und Kunstdruckerei Otto Schlaefli (сьогодні Verlag Schlaefli & Maurer AG)[14] та закінчення школи мистецького ремесла[de] (1949—1951) в Альфреда Вілліманна та Вальтера Кеха (дипломна робота: «Європейский розвиток шрифтів від лапідарної грецької абетки до шрифтів Відродження») Фрутігер спочатку працював графіком у Цюриху. 1952 року він став робітником паризькоїсловолитніDeberny & Peignot, 1962 року Фрутігер разом із Бруно Пфеффлі й Андре Гюртлером заснував власне графічне ательє в Аркеї біля Парижа. Поза роботою, він також викладав протягом декількох років у École Estienne та École Nationale Supérieure des Arts Décoratifs. З 1992 року Фрутігер жив у Бремгартені біля Берна[15].
Рутігер описав створення шрифтів без засічок як «основну роботу всього життя»[16], пояснивши це складністю їхнього дизайну порівняно зі шрифтами із засічками[16].
Книга Фрутігера 1978 року «Людина та її знаки» вважається фундаментальною працею теорії знаків для практичного графічного застосування, наприклад, для створення логотипа. Книга перекладена та оприлюднена сімома мовами.
З 2003 року дорожні знаки у Швейцарії використовують шрифти ASTRA-Frutiger Standard і ASTRA-Frutiger Autobahn[17].
Родина
Фрутігер був двічі одружений. Його перша дружина, Полетт Флюкігер, померла 1954 року після народження їхнього сина Стефана.
1955 року Фрутігер одружився з Сімоною Бікель, яка померла 2008 року[18]. Обидві доньки від цього шлюбу, Анна-Сильвія та Аннік, скоїли суїцид у 16 і 20 років відповідно. Для вшанування їхньої пам'яті батьки заснували фонд «Fondation Adrian et Simone Frutiger», що опікується нейропсихологічними та нейропсихіатричними дослідженнями[19].
2007: Preis Designer 2007Департаменту культури Швейцарської Конфедерації за формування вигляду довкілля для мільйонів осіб
2013: Kulturpreis des Berner Oberlandes за весь внесок протягом життя
Список робіт
Der Mensch und seine Zeichen. Textbearbeitung von Horst Heiderhoff. 3 Bände. D. Stempel, Frankfurt am Main 1978/1979/1981; Kurzfassung: Marix, Wiesbaden 2006, ISBN 3-86539-907-X.
↑Ulf Erdmann Ziegler. Schrift und Zärtlichkeit. Zum Tode des Schweizer Typographen Adrian Frutiger. In Frankfurter Allgemeine Zeitung vom 14. September 2015. Seite 13
Erich Alb (Hrsg.): Adrian Frutiger — Formen und Gegenformen / Forms and Counterforms. Syndor, Cham 1998, ISBN 3-908257-02-6.
Anja Bodmer, Jürg Brühlmann: Read Me — mit Adrian Frutiger durch die Welt der Zeichen und Buchstaben. Hochparterre, Zürich 2008, ISBN 978-3-909928-09-5.
Anne Cuneo: Adrian Frutiger — Schriftengestalter. DVD. 2005, OCLC315110710.
Schweizerische Stiftung Schrift und Typographie, Heidrun Osterer, Philipp Stamm (Hrsg.): Adrian Frutiger — Schriften. Das Gesamtwerk. Birkhäuser, Basel 2008, ISBN 978-3-7643-8576-7.