Адріано Ломбарді
Адріано Ломбарді (італ. Adriano Lombardi; 7 серпня 1945, Понсакко — 30 листопада 2007, Меркольяно) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Ігрова кар'єраУ віці 19 років потрапив до молодіжної академії «Фіорентини»[1], але за першу команду так і не дебютував і в листопаді 1965 року перейшов у клуб Серії С «Чезена»[2], де дограв сезон, а наступний розіграш також провів у третьому дивізіоні за клуб «Емполі». 1967 року футболіст перейшов у клуб Серії Б «Лекко», де не закріпився, зігравши за сезон лише 5 ігор у чемпіонаті[2], через що після цього на сезон 1968/69 років був відданий в оренду в «П'яченцу»[3]. Повернувшись в «Лекко»[4], яке за цей час вилетіло до Серії С, став основним гравцем і провів з командою ще два сезони. У 1971 році, недовго погравши за клуб Серії С «Роверето»[it], Ломбарді у листопаді того ж року перейшов у «Комо» з Серії Б, де дограв сезон. В подальшому Ломбарді два роки грав у другому дивізіоні за «Перуджу», після чого повернувся в «Комо», якому у сезоні 1974/75 допоміг вийти у Серію А. Втім у вищому дивізіоні Адріано дебютувати не вдалося і в жовтні 1975 року він змушений був перейти у «Авелліно» з Серії Б[2]. Відіграв за команду з Авелліно наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри і став одним з лідерів, а потім і капітаном команди[1]. У 1978 році вийшов з командою до Серії А, але і цього разу дебютувати з першої спроби не вдалось — 1 жовтня 1978 року в грі проти «Мілану» Адріано мав дебютувати у вищому дивізіоні, але забув документи і арбітр Мауріціо Маттеі[it] не дозволив гравцю вийти на поле, стверджуючи, що не може ідентифікувати його особу, тому Ломбарді змушений був дивитись гру з трибун[1]. В підсумку дебют у Серії А для гравця відбувся лише наступного тижня в грі проти «Лаціо» (1:3)[2], у віці 33 років і загалом за сезон провів 24 гри у вищому дивізіоні. У 1979 році він повернувся в третій раз в «Комо», з яким у сезоні 1979/80 виграв Серію Б, і наступні два сезони провів у вищому італійському дивізіоні. Завершив професійну ігрову кар'єру у швейцарському клубі «К'яссо», за який виступав протягом сезону 1982/83 років[1]. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1983 року, очоливши тренерський штаб «К'яссо»[5], де пропрацював два сезони, після цього повернувся на батьківщину у клуб «Дертона»[it] з Серії С2[6]. Згодом у цьому ж дивізіоні тренував команди «Понтедера» та «Сієна». 1988 року знову очолив швейцарський «К'яссо», після чого протягом 1989—1990 років очолював тренерський штаб клубу «Авелліно» з Серії Б. 1990 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Казертана», з яким виграв Серію C1 1990/91, але у Серії Б високих результатів не показав і в подальшому очолював виключно нижчолігові італійські клуби. Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Турріс» з Серії С2, головним тренером команди якого Адріано Ломбарді був з 1999 по 2001 рік, але змушений був покинути через хворобу. Стало відомо, що Адріано хворий на невиліковний бічний аміотрофічний склероз:
Помер 30 листопада 2007 року на 63-му році життя у місті Меркольяно, після 8 років страждань і боротьби з цією хворобою[7]. Згідно з твердженнями Ферруччо Маццоли видавництву «L'Espresso»[8], його смерть була пов'язана з використанням допінгових речовин у «Фіорентині», що призвела до передчасної смерті і його колишніх товаришів по команді, зокрема Бруно Беатріче[it] (лейкемія), Уго Ферранте (рак горла), Нелло Сальтуті[it] (інфаркт), Джузеппе Лонгоні[it] (васкулопатія) і Массімо Маттоліні[it] (ниркова недостатність), а також до захворювань Доменіко Касо (рак печінки), Джанкарло Де Сісті (фронтальний абсцес) і Джанкарло Галдіоло[it] (тимчасова фронтальна деменція). У 2008 році, через рік після смерті Ломбарді, клуб «Авелліно» навічно закріпив 10-ий номер за гравцем[9], а 8 червня 2011 році стадіон команди «Стадіо Партеніо» був названий на його честь[10]. З цього приводу був проведений матч, в якому зіграли колишні товаришів по команді Адріано Ломбарді. Титули і досягненняЯк гравцяЯк тренера
Примітки
Посилання
|