|
Адріана Лекуврер
«Адріана Лекуврер» (італ. Adriana Lecouvreur) — опера на чотири дії Франческо Чілеа на італійське лібрето Артуро Колатті за мотивами п'єси «Адріана Лекуврер» 1849 року Ежена Скріба та Ернеста Леґуве. Вперше опера була виконана 6 листопада 1902 року в театрі Ліріко в Мілані. КонтекстП'єса Скріба і Леґуве, яка стала основою для лібретиста Чілеа, також щонайменше була використана трьома різними лібретистами для опер, що мають точно таку саму назву — «Адріана Лекуврер», і написана трьома композиторами. Першою була опера на три дії Томмазо Бенвенуті (прем'єра якої відбулася у Мілані в 1857 році). Наступні дві — ліричні драми на чотири дії Едоардо Вера (на лібрето Ахілла де Лазьєра), прем'єра якої відбулася в Лісабоні 1858 року, та Етторе Перосіо[3] (на лібрето його батька)[4] з прем'єрою в Женеві у 1889 році. Однак, після того, як Чілеа написав власну «Адріану», жодна з попередніх опер більше не виконувалася, і вони залишаються в основному невідомими дотепер.[5] За основу опери взято життя французької актриси Адрієни Лекуврер (1692—1730). Хоча в опері є деякі реальні історичні постаті, епізод, який вона переказує, значною мірою вигаданий; сюжет опери зі смертю від отруєних фіалок часто вважають найменш реалістичним веризмом.[6] Її часто критикують як оперу з одним із найбільш заплутаних текстів, який коли-небудь був написаний для сцени, а скорочення, які часто присутні під час виконання, лише ускладнюють сприйняття історії. Тривалість типового сучасного виступу становить близько 135 хвилин (без урахування антрактів). Історія виконанняПрем'єра опери відбулася в театрі Ліріко, Мілан, 6 листопада 1902 року з відомою веричною співачкою-сопрано Анжелікою Пандольфіні в головній ролі, тенором Енріко Карузо в ролі Мауріціо та ліричним баритоном Джузеппе де Лука у ролі Мішонне.  Опера вперше була виконана в США оперною компанією «Сан-Карло» 5 січня 1907 року в Французькому оперному театрі в Новому Орлеані з Тарквінією Тарквіні у головній ролі. Прем'єра в Метрополітен-опера відбулася 18 листопада 1907 року (з Ліною Кавальєрі та Карузо). Однак у цьому сезоні було проведено лише три вистави, що значною мірою було пов'язано із погіршенням стану здоров'я Карузо. Нова остановка в Метрополітен-опера була вже аж у 1963 році.[7] Постановка 1963 року продовжувала переглядатись у тому ж театрі з різними співаками протягом наступних десятиліть. Саме в головній ролі цієї опери у 1968 році дебютуваві іспанський тенор Пласідо Домінго разом з Ренатою Тебальді у головній ролі. Він знову співав ув опері «Адріана Лекуврер» у лютому 2009 року.[8] Титульна роль в опері «Адріана Лекуврер» завжди була улюбленою в сопрано з великими голосами, оскільки партія не переважає на верхівках їхнього діапазону. Ця партія має відносно низьку теситуру, не вище сі-бемоль, і то лише кілька разів; вона вимагає великої вокальної сили і досить складна для виконання на драматичному рівні, особливо під час так званого «речетативу» та сцени смерті. Відомі Адріани за останні 75 років: Клаудія Муціо, Магда Оліверо, Карла Ґавацці, Лейла Генджер, Монтсеррат Кабальє, Рената Тебальді, Райна Кабайванська, Рената Скотто, Мірелла Френі та Джоан Сазерланд. Анжела Георгіу виконала цю роль у Лондонській королівській опері в 2010 році з Йонасом Кауфманом у ролі Мауріціо.[9] 31 грудня 2018 року Метрополітен-опера презентувала нову постановку Девіда МакВікара з Ганною Нетребко у головній ролі, Пйотром Бечалою у ролі Мауріціо та Анітою Рачвелішвілі у ролі принцеси Буйонської.[10] Запис частини дуету «No, più nobile» з останньої дії, перероблений в арію для тенора, був зроблений Карузо ще в 1902 році для компанії «Gramophone & Typewriter Company» в Мілані та її філіях, із Чілеа за фортепіано. Дійові особи та перші виконавці
Зміст
Дія 1За лаштунками в Комеді Франсез Готуючись до виступу, трупа метушиться навколо Мішонне, керівника сцени. Принц Буйонський, шанувальник і покровитель актриси Дюкло, присутній зі своїм супутником, абатом. Адріана починає співати речитатив. Отримавши компліменти, вона співає «Io son l'umile ancella» («Я покірна слуга творчого духу»). Принц чує, що Дюкло пише лист, і організовує його перехоплення. Залишившись наодинці з Адріаною, Мішоннет хоче висловити свою любов до неї. Однак Адріана пояснює, що у неї є коханий: Мауріціо, солдат на службі у графа Саксонії, вона не знає, що Мауріціо насправді є графом. Мауріціо входить і заявляє про свою любов до Адріани — «La dolcissima effigie». Вони згодні зустрітися після виступу. Адріана дає йому кілька фіалок для його бутоньєрки. Принц і абат повертаються. Вони отримали лист від Дюкло, в якому вона просить зустрітися з Мауріціо пізніше того вечора на віллі принца (насправді вона діє як довірена особа принцеси Буйонської, яка закохана в Мауріціо і одночасно разом з ним причетна до деяких політичних питань). Принц вирішує влаштувати вечірку на віллі, щоб викрити Дюкло і Мауріціо. Лист Дюкло доходить до Мауріціо, який потім скасовує свою зустріч з Адріаною. Отримавши його повідомлення на сцені, вона погоджується приєднатися до вечірки принца, сподіваючись зустріти графа і поговорити з ним про просування Мауріціо. Дія 2Вілла біля Сени Принцеса Буйонська, а не актриса Дюкло, чекає на Мауріціо і освічується у любові до нього: «Acerba voluttà, dolce tortura». Коли він заходить, вона бачить фіалки і запитує про них. Мауріціо дарує фіалки принцесі. Тим не менше, незважаючи на те, що він вдячний принцесі за допомогу в суді, він визнає, що більше її не любить. Хоча вона здогадується, що у нього є кохана, він не називає її імені. Раптово прибувають принц і абат, принцеса ховається. Мауріціо розуміє, що вони думають, що він з Дюкло. Адріана заходить і дізнається про справжню ідентичність Мауріціо. Він каже Адріані, що призначення було політичним. Вони повинні організувати втечу жінки, яка переховується. Адріана довіряє йому і погоджується допомогти. Під час інтермецо у будинку стає темно і Адріана використовує можливість сказати принцесі, що вона може врятуватися. Однак дві жінки взаємно підозрюють одна одну і спроба порятунку перетворюється на палючу сварку, після чого принцеса остаточно йде. Директор сцени Мішонне помічає, що принцеса загубила браслет, який він дає Адріані. Дія 3Готель Буйон Мауріціо потрапив у в'язницю за борги, тоді як принцеса відчайдушно намагається дізнатися особу своєї суперниці. Принц, який має зацікавлення до хімії, зберігає потужну отруту, яку його попросив проаналізувати уряд. На прийомі, який влаштовують принц і принцеса, гості повідомляють про приїзд Мішонне та Адріани. Принцеса думає, що вона впізнала голос гості. Коли принцеса каже, що Мауріціо був поранений у поєдинку, Адріана непритомніє. Однак незабаром, коли входить Мауріціо, Адріана в захваті. Він співає про свої військові подвиги «Il russo Mencikoff». Виконується балет: «Judgement of Paris». Адріана дізнається, що браслет, знайдений Мішонне, належить принцесі. Зрозумівши, що вони є суперницями за прихильність Мауріціо, принцеса та Адріана кидають виклик одна одній. Коли принцеса пропонує, щоб Адріана заспівала сцену з «Покинутої Аріадни», замість цього принц просить сцену з «Федри». Адріана використовує заключні рядки тексту, щоб здійснити рішучий напад на принцесу, яка вирішує помститися. Дія 4Кімната в будинку Адріани Мішонне чекає пробудження Адріани. Адріана наповнена гнівом і ревнощами. Члени театральної трупи приїжджають до неї у гості, приносять їй подарунки на іменини і намагаються переконати її повернутися до театру. Мішонне знайшов діамантове намисто, попередньо закладене Адріаною, щоб допомогти Мауріціо виплатити борги. Крім того, була доставлена скринька із запискою від Мауріціо. Адріана дивиться на записку і одразу почуває себе погано. Вона заглядає у скриньку і дістає зів'ялі фіалки, які вона колись подарувала Мауріціо в театрі. Їй боляче, що він повернув їх назад. Вона цілує квіти «Poveri fior» і кидає їх у вогонь. Входить Мауріціо. Він пропонує їй одружитися. Хоча вони обіймаються, він розуміє, що її трусить. Мауріціо каже Адріані, що він не посилав квітів. Вона божеволіє. Мішонне і Мауріціо розуміють, що її отруїла принцеса. На мить її розум знову стає ясним, «ecco la luce», але потім вона помирає. Записи
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
