Адольф Франк (хімік)

Адольф Франк
нім. Adolf Frank
Народився	29 січня 1834(1834-01-29)[1]  Клетце
Помер	30 травня 1916(1916-05-30)[1][2][3] (82 роки)  Шарлоттенбург, округ Потсдам^d, Провінція Бранденбург, Прусське королівство, Німецька імперія
Поховання	Luisenfriedhof II^d
Країна	Прусське королівство
Діяльність	хімік, інженер, фармацевт
Галузь	хімія
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Членство	Асоціація німецьких інженерів^d
Нагороди	медаль Лібіха (1907) медаль Джона Скотта (1893)
Адольф Франк у Вікісховищі

А́дольф Франк (нім. Adolf Frank; 20 січня 1834, Клетце, Саксонія-Ангальт — 30 травня 1916, Берлін) — німецький вчений-хімік, винахідник, підприємець, фундатор калійної промисловості Німеччини.

Біографічні дані

Син єврейського купця. Після отримання середньої освіти, вирішив стати фармацевтом і вступив до Берлінського університету (1855—1857). Після закінчення університету успішно склав іспит на фармацевта 1-го класу. У 1862 році отримав докторський ступінь в галузі хімії в університеті Геттінгена (тема дисертації стосувалась технологій виробництва цукору).

До цього, у 1858 році, працюючи на заводі з переробки цукрового буряка у Штасфурті, він отримав свій перший патент, на спосіб очищення бурякового соку за допомогою глини.

Основні дослідження проводив в області отримання та використання поташу як штучних добрив.

Після 1860 року поблизу Штасфурта й Леопольдшаля (тепер район Штрасфурта) заснував перше у Німеччині калійне підприємство, ставши піонером німецької калійної індустрії.

У 1861 році отримав патент на штучні добрива на базі хлориду калію. Крім цього, винайшов метод отримання брому з соляних шахт Штасфурта.

У співробітництві з професором Нікодемом Каро у 1895 розробив ціанамідний метод фіксації азоту шляхом спікання карбіду кальцію з карбоном в атмосфері азоту (реакція Франка-Каро^[en])[4] і запропонував конструкцію печей для виробництва ціанаміду кальцію (печі Франка-Каро)[5]. Розроблений метод став основою для виробництва азотних добрив[6].

Разом з Каро заснував компанію «Cyanidgesellschaft mbH» з виробництва ціанаміду та на його основі азотно-калійних добрив. Розробки і продукція підприємства Каро-Франка сприяли виробництву бойових газів, що використовувались німецькими військами під час Першої світової війни. Після закінчення війни їхнє підприємство перетворилось у крупне баварське хімічне підприємство «Bayerische Stickstoffwerke AG».

Нагороди

У 1893 був Адольф Франк був нагороджений медаллю Джона Скотта[7][8]. У 1907 нагороджений медаллю Лібіха[9] від Товариства німецьких хіміків.

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
3. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
   d:Track:Q3407324
4. CaC₂ + N₂ → CaCN₂ + C
5. Patent DE 88363 [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.], «Frank-Caro-Verfahren», angemeldet 31. März 1895. (Anm.: entgegen der Patentbeschreibung wird der Stickstoff nicht als Cyanid gebunden.). — Patent DE 108971 [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.], angemeldet 16. Juni 1898.
6. Patent DE 152260 [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.], angemeldet 1. Mai 1901 für die «Cyanid-Gesellschaft mbH in Berlin».
7. The John Scott award, Philadelphia, PA. Award Recipients 1891—1900. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 18 листопада 2018. [Архівовано 2019-01-27 у Wayback Machine.]
8. Adolph Frank [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.] на сайті Інститут Франкліна
9. GDCh-Preise [Архівовано 17 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Gesellschaft Deutscher Chemiker (нім.)

Джерела

• Kurt Ziekursch. Frank, Adolph. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 337 f. (Digitalisat).
• Биографии великих химиков: Пер. с нем./Под ред. К Хайнига; Перевод Крицмана В. А.; Под ред. Г. В. Быкова, С. А. Погодина. — М.: Мир, 1981. — 386 с.