Агрікол Пердігьє

Агрікол Пердігьє
фр. Agricol Perdiguier
Псевдо	Avignonnais la Vertu[1]
Народився	3 грудня 1805(1805-12-03)[2][3]  Мор'єр-лез-Авіньйон
Помер	26 березня 1875(1875-03-26)[2][3] (69 років)  Париж
Поховання	Пер-Лашез[4] і Grave of Perdiguier^d
Країна	Франція
Діяльність	політик, столяр, тесляр, письменник
Галузь	столярство[5] і політика[5]
Знання мов	французька[2][5]
Посада	депутат Національної асамблеї Франції
Медіафайли у Вікісховищі

Пердігьє Агріколь́ (фр. Agricol Perdiguier; 3 грудня 1805 р., Морьер-лез-Авіньйон — 26 березня 1875 р., Париж) — французький письменник і політичний діяч, депутат, який стояв за об'єднання робітничого класу і названий істориками першим французьким синдикалістом[6].

Біографія

Пам'ятник Пердігьє в сквері Агриколя, Авіньйон

Син офіцера, навчався столярному ремеслу і був прийнятий під ім'ям Avignonnais la Vertu в авіньйонську корпорацію підмайстрів ( Compagnons du Devoir libro ), що мала характер містико-благодійного братства . Розуміючи вигоди, що подаються для робочих корпоративним початком, задався метою об'єднати ремісничі братства, що ворогували між собою . Цією ідеєю пройняті його твори, написані в 1839 у після приїзду його в Париж: «Compagnonnage, rencontre de deux frères» і «Livre du compagnonnage».

Пердігьє Агріколь був посвячений у масонство 17 березня 1846 в паризькій ложі «Госпітальєри Палестини» Верховної ради Франції[7].

Обраний у 1848 р. членом Національних зборів і прозваний «Фенелоном робітників», прилучився до лівих. Після державного перевороту емігрував до Бельгію, потім в Швейцарію. Повернувшись на батьківщину, написав кілька брошур на захист республіки.

В 1862 р.у з'явилася його п'єса «Les gavots et les Dévorants ou la Réconciliation des compagnons», де проводилась його улюблена думка про необхідність об'єднання робітничого класу.

Похований на Пер-Лашезі (85 ділянка).

Творчість

Пісні

• Le départ des compagnons
• Adieu au pays
• Les voyageurs (песня Тур-де-Франс)
• Salomon (основатель корпорации подмастерьев Compagnons du Devoir de Liberté)
• Le Compagnon content de peu

Поема

• La rencontre de deux frères

Технічні видання

• Dialogue sur l'architecture
• Raisonnement sur le trait

Видання про корпорації підмайстрів

• Notice sur le Compagnonnage
• Le Livre du Compagnonnage (1838, 2-ое изд. 1841, 3-е изд. 1857)
• Biographie de l'auteur du livre du compagnonnage et réflexions diverses ou complément de l'histoire d'une scission dans le compagnonnage (1846)
• Mémoire d'un Compagnon
• Maître Adam, menuisier à Nevers (1863)
• Question vitale sur le Compagnonnage et la classe ouvrière (1863)
• Le Compagnonnage illustré

Історія

• Histoire démocratique des peuples anciens et modernes в 12 томах (опубліковано тільки 7 томів між 1849 та 1851)

Театральна п'єса

• Les Gavots et les Devoirans ou la Réconciliation des compagnons

Політика

• Despotisme et Liberté
• peuple de France reste debout
• Allemands, daignez réfléchir
• Comment constituer la République 1871 (збірник статей в Le National за часів Паризької комуни)
• Patriotisme et modération
• Conseil d'un ami aux républicains
• La vérité sur le pape et les prêtres
• Que devient, que deviendra la France (1874)

Бібліографія

• Jean Briquet:
  • Agricol Perdiguier, compagnon du tour de France et représentant du peuple: 1805–1875, Librairie M. Rivière, 1955, 468 pages
  • Agricol Perdiguier compagnon du Tour de France et représentant du peuple 1805–1875: compagnon du Tour de France et représentant du peuple, 1805–1875 : avec des lettres choisies d'Agricol Perdiguier, de sa femme Lise et de George Sand, Éditions de la Butte aux Cailles, 1981, 593 pages ISBN 978-2-902928-09-5
• Jean-Pierre Saltarelli, Agricol Perdiguier (1805 −1875), dit Avignonnais la Vertu, compagnon menuisier et écrivain, programme de la Société Littéraire de Sorgues pour le 175 e anniversaire de sa mort, Sorgues, 2005.
• Marc Maynègre, Agricol Perdiguier, Avignonnais la Vertu (1805–1875), Journal de la Société Littéraire, Délégation de Vaucluse, numéro|18, novembre 2006.
• Philippe Guillot, Georges Sand et Agricol Perdiguier, Au fil de la Sorgue Bleue, Avignon, numéro|14, janvier-mars 2009

Примітки

1. http://www.museecompagnonnage.fr/genealogie_impression.php?compagnon_id=6320&compagnon_position=1&langue_id=1
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Sycomore / Assemblée nationale
   d:Track:Q193582d:Track:Q15271528
4. Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 273.
   d:Track:Q13413655d:Track:Q13413705d:Track:Q90
5. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
6. Ragon Michel, «Histoire de la littérature prolétarienne de langue française»; éditions Albin Michel, 1974. p. 98
7. Journal de la Grande Loge de France, no 66, avril 2006, p. 8.

Джерела

• Compagnons et compagnonnage [Архівовано 5 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• L'Institut Européen de formation des Compagnons du Bâtiment [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Ère Nouvelle des Compagnons et Aspirants Égalitaires (compagnonnage mixte) [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.]