Австралійський кліщовий рикетсіоз

Австралійський кліщовий рикетсіоз
Везикульозні елементи висипу при австралійському кліщовому рикетсіозі
Везикульозні елементи висипу при австралійському кліщовому рикетсіозі
Везикульозні елементи висипу при австралійському кліщовому рикетсіозі
Спеціальністьінфекційні хвороби
Симптомизбільшення лімфатичних вузлівd[1], лімфоаденопатія[1][1], головний біль, міалгія, первинний афект і висип
ПричиниR. australisd[1]
Метод діагностикифізикальне обстеження, ІФА і ПЛР
Препаратидоксициклін і фторхінолони
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-111C31.3
МКХ-10A77.3
DiseasesDB33840

Австралійський кліщовий рикетсіоз (також Австралійський кліщовий тиф, Плямиста гарячка, яку спричинює Rickettsia australis, Квінслендський кліщовий тиф, англ. Australian tick rickettsiosis; Australian tick typhus; Spotted fever due to Rickettsia australis; Queensland tick typhus) — інфекційна хвороба з групи рикетсіозів, яку спричинює Rickettsia australis. Характеризується гарячкою, первинним афектом, регіонарним лімфаденітом, генералізованою лімфаденопатією і висипом.

Історичні факти

Протягом 1944-1946 років у Північному Квінсленді (Австралія) були виявлені тифозні захворювання, що розвивалися після укусу кліщів, що і стало підставою для тодішньої назви хвороби «кліщовий тиф Північного Квінсленда». Про захворювання вперше повідомили Ендрю, Боннін і Вільямс у 1946 році[2][3].

Етіологія

Австралійський кліщовий рикетсіоз
Біологічна класифікація
Домен: Bacteria
Тип: Proteobacteria
Клас: Alphaproteobacteria
Ряд: Rickettsiales
Родина: Rickettsiaceae
Рід: Rickettsia
Вид: R. australis
Біноміальна назва
Rickettsia australis

До збудника захворювання виявилися сприйнятливі білі миші та пацюки, морські свинки. Збудник захворювання добре розвивається в курячих ембріонах, де була відзначена і внутрішньоядерна локалізація цих рикетсій, хоча більшою мірою розмножується в цитоплазмі. Виявлені фактори, які зближують R. australis зі збудником ендемічного висипного тифу R. mooseri.

Епідеміологічні особливості

Квінсленд на мапі Австралії.

Джерело та резервуар інфекції

Відноситься до зоонозів з природною осередковістю. Поширений у штаті Квінсленд в Австралії. Резервуаром інфекції в природі є прокормітелі кліщів — сумчастий щур, опосум, кенгуру тощо.

Механізм і фактори передачі інфекції

Механізм передачі інфекції — трансмісивний. Передача відбувається через укус іксодових кліщів Ixodes holocyclus та Ixodes tasmani, яки є переносниками хвороби. Передачі збудника від хворої людини до здорової не спостерігається.

Сприйнятливість та імунітет

Хворіють частіше ті люди, які активно працюють, мандрують або відпочивають у місцях проживання кліщів. Імунітет після перенесеної хвороби стійкий.

Патогенез

Воротами для збудника є шкіра у місці укусу кліща, де розвивається місцеве запалення шкіри у вигляді первинного афекту. Надалі по лімфатичних судинах рикетсії досягають регіонарних лімфатичних вузлів, обумовлюючи розвиток регіонарного лімфаденіту. Потім рикетсії проникають у кров, спричинюючи ознаки загальної інтоксикації. Локалізуються у ендотелії кровоносних судин. Виражених анатомічних змін вони зазвичай не чинять. Захворювання не супроводжуються розвитком тромбогеморагічного синдрому та тромбоемболічних ускладнень, як це відбувається при епідемічному висипному тифі.

Клінічні ознаки

У МКХ 10 перегляду хворобу відносять до класу А «Деякі інфекційні та паразитарні хвороби» під кодуванням А.73. Інкубаційний період триває 7-10 днів. Захворювання починається гостро. Підвищується температура тіла до 38-39°С, гарячка постійного типу триває частіше 5-10 днів. Хворі відзначають загальну слабкість, помірний головний біль, зниження апетиту, помірно виражені міальгії. При огляді майже у всіх хворих виявляють первинний афект і регіонарний лімфаденіт. Відзначається збільшення і інших груп лімфатичних вузлів, але воно виражено менше, ніж регіонарних, болючість їх відсутня, тоді як регіонарний лімфаденіт супроводжується болем при пальпації. Висип з'являється на 4-6-й день хвороби, досить рясний, поліморфний. Елементи висипу складаються частіше з плям до 10 мм діаметром, окремі плями можуть зливатися. Спостерігаються також розеоли, папули, нечасті везикули. Висип поширений по всьому тілу, елементи з'являються також на долонях і підошвах. Висип зберігається протягом усього гарячкового періоду. Захворювання перебігає в легкій або середньотяжкій формах.

Діагностика

Наразі окрім клініко-епідеміологічної діагностики, яка враховує перебування у ендемічному регіоні, наявність укусу кліща, поява помірної гарячки з висипанням та характерним первинним афектом використовують специфічну діагностику — імуноферментний аналіз (ІФА), полімеразну ланцюгову реакцію.

Лікування

Оскільки хвороба не є тяжкою, є думки, що слід обмежитися в лікуванні патогенетичною терапією. З етіотропних препаратів використовують тетрацикліни: наразі перевагу має доксициклін 0,1 г 2 рази на день протягом 5-7 днів. Якщо при призначенні доксицикліну (у вищеназваних терапевтичних дозах) через 24-48 годин не наступає нормалізація температури тіла, то це дозволяє виключити австралійський кліщовий рикетсіоз. Наразі продовжується обговорення про можливість застосування при цій хворобі та інших рикетсіозах фторхінолонів.

Профілактика

Основне значення в профілактиці відводять боротьбі з кліщами, індивідуальним застосуванням засобів захисту проти кліщів. Прийом доксицикліну 1 раз на тиждень по 0,2 г при знаходженні в ендемічних осередках інфекції повністю захищає від розвитку захворювання. Протективний ефект спостерігається при профілактичному прийомі доксицикліну в перші 3 дні після виявлення укусу кліщів. Специфічна профілактика не розроблена.

Примітки

  1. ↑ а б в г Disease Ontology — 2016.
  2. ↑ Кокс Г. // Вирусные и риккетсиозные инфекции человека. Пер. с англ. М." 1955, стр. 707. (рос.)
  3. ↑ Здродовский П. Ф., Голиневич М. Е. Учение о риккетсиях и риккетсиозах. М., 1953. (рос.)

Джерела

  • Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 7—8.
  • Руководство по инфекционным болезням / Военно-мед. акад.; Под ред. Ю. В. Лобзина. — 3-е изд., доп. и перераб. — СПб.: Фолиант, 2003. — часть 3, с. 20-23. (рос.)
  • Многотомное руководство по микробиологии, клинике и эпидемиологии инфекционных болезней. Том VIII. Вирусные болезни и риккетсиозы. Глава XXVII. Р. И. Киселев. АВСТРАЛИЙСКИЙ КЛЕЩЕВОЙ РИККЕТСИОЗ. МАРСЕЛЬСКАЯ ЛИХОРАДКА. ОСПОПОДОБНЫЙ РИККЕТСИОЗ. ВОСТОЧНОАФРИКАНСКИЙ РИККЕТСИОЗ. ЮЖНОАФРИКАНСКИЙ РИККЕТСИОЗ. Издательство «МЕДИЦИНА», 1966. — Стр. 650—669. (рос.)
  • Dong X, El Karkouri K, Robert C, Raoult D, Fournier PE (September 2012). «Genome sequence of Rickettsia australis, the agent of Queensland tick typhus». J. Bacteriol. 194 (18): 5129. (англ.)
  • Jin-Mei Wang, Bernard J. Hudson, Matthew R. Watts, Tom Karagiannis, Noel J. Fisher, Catherine Anderson, Paul Roffey Diagnosis of Queensland Tick Typhus and African Tick Bite Fever by PCR of Lesion Swabs. Emerg Infect Dis. 2009 Jun; 15(6): 963—965.

Посилання