Авраменко Андрій Васильович

Авраменко Андрій Васильович
Псевдо	Андрій Ирій (Ірій)
Народився	1893  Широке, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	1944  Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР ·розстріляний СМЕРШом
Національність	українець
Діяльність	політик
Партія	ОУНР
У шлюбі з	Лідія Обломієвська, актриса «Березоля»

Авраменко (Ирій) Андрій Васильович (1893, Широке, нині смт Широківського району Дніпропетровської області, Україна — 1944, Маріуполь) — діяч українського підпілля на Донбасі, організатор «Маріупільської газети», актор театру «Березіль», учень Леся Курбаса, директор Маріупольського українського театру в роки Другої світової війни.

Життєпис

Андрій Авраменко з дружиною Лідою, 1923 рік

Народився у 1893 році в Широкому, нині смт, Широківського району Дніпропетровської області, Україна.

Вперше засуджений (до 8 років) за українську пропаганду у 1916 році.

У 1917 році організував філію товариства «Просвіта» у селі Широке (Дніпропетровська область). Командир Гайдамацької сотні. Був заарештований німецько-автрійською владою, однак йому вдалось втекти.

Учасник антигетьманського повстання в Києві. У 1919 році член загону Іванова. Редактор газети «Повстанець». Став членом повстанкому Кривого Рогу в 1920 році. Розшукувався Криворізьким ЧК. У підпіллі з 1920 по 1923 роки.

У 1923 році очолював філію театра «Березіль» у Білій Церкві.

Заарештований у 1923 році, амністований до 10-ї річниці революції.

Друкувався в українських виданнях на театральні теми під псевдо А. Ирій. У 1925 році в театрі ім. Заньковецької в Катеринославі був режисером «Родини Щіткарів» М. Ірчана. [1]

Повторно заарештований за контакти з колишнім петлюрівським провідником Сірком-Шкляром у 1928 році. В 1929 році засуджений до 3-х років Соловків. Вийшов по підписці.

Режисерська лабораторія театру «Березіль», 1925 р. Сидять (зліва направо): Ханан Шмаїн, Я. Бортник, В. Василько, Борис Тягно, З. Пігулович, Л. Курбас, Ф. Лопатинський, Ю. Лішанський. Стоять: Павло Береза-Кудрицький, І. Крига, А. Авраменко-Ирій

У 1932 році працював в театрі «Жовтень» в Ленінграді. Цього ж року був засуджений на 5 років по справі Ленінградської філії УВО. Звільнений в 1937 році. Поїхав на Кавказ в місто Майкоп.

Андрій Авраменко 1940 року з'явився в Маріуполі. Член ОУН(б) з 1941 року. В 1941 році разом з Миколою Михайловичем Стасюком організував видання «Маріупільської газети». Українізував театр, був його директором. Двічі заарештований гестапо. У 1943 році висланий з Маріуполя німецькою владою. Жив у рідному Широкому.

У 1944 році заарештований СМЕРШом і засуджений до розстрілу в Маріуполі[2].

Див. також

• Діяльність ОУН-УПА на Донбасі

Примітки

1. "Нове мистецтво", №2, 12 січня 1926, с. 14."Постановка режисера-лаборанта Андрія Ирія. Музику написав композитор Володимир Йориш".
2. Добровольський С. ОУНівське підпілля Донеччини…

Джерела

• Чабан Микола. Авраменко Андрій Васильович // Енциклопедія сучасної України. - Т. 1. - К. - 2001. - С. 78-79.
• Чабан Микола. Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника. Львів. - 2001. - Вип. 8. - С. 4-5.
• Чабан Микола. Діячі Січеславської "Просвіти" (1905-1921). Біобліографічний словник. Дніпропетровськ. 2002.
• Діяльність підпілля ОУН на Сході України. — Дніпропетровськ, 2010.
• Добровольський С. ОУНівське підпілля Донеччини. — Павлоград, 2009.

Посилання

• Донеччанин, який не став героєм: історія оунівця та діяча Маріупольської «Просвіти».