Авачинська бухта

**Авачинська бухта**
рос. Авачинская бухта
	Авачинська бухта, вид на Петропавловськ-Камчатський та вулкан Корякський.
	Супутниковий знімок Авачинської бухти (змінені кольори).
	52°56′00″ пн. ш. 158°36′00″ сх. д. / 52.933333333333° пн. ш. 158.6° сх. д.
Частина від	Берингове море
Океан	Тихий океан
Море	Берингове море
Прибережні країни	Росія
Регіон	Камчатський край
Довжина	24 км
Ширина	3
Площа	215
Середня глибина	9 м
Максимальна глибина	26 м
Вливаються	Авача, Паратунка;
Міста та поселення	Петропавловськ-Камчатський; Вілючинськ
ідентифікатори і посилання
GeoNames	2126968
	Авачинська бухта Авачинська бухта (Камчатський край)
	Авачинська бухта у Вікісховищі

Ава́чинська бухта, Ава́чинська губ́а (рос. Ав́ачинская б́ухта, рос. Ава́чинская губа́) — бухта Тихого океану на південно-східному березі півострова Камчатка.

Опис

Довжина 24 км, ширина (біля глибокого входу) 3 км, глибина близько 26 м. Друга за величиною бухта у світі ^[1]. Добре захищена гірськими хребтами. Береги високі, урвисті, навколо розташовані 4 вулкана. Символом бухти є скелі Три брати біля входу праворуч з боку океану, по лівій стороні розташований острів Сторчікова ^[1].

У бухту впадають річки: Авача, що несе свої води з гори Баканг, Паратунка.

Здатна вмістити весь світовий флот. Взимку замерзає. По берегах бухти знаходяться міста Петропавловськ-Камчатський і Вілючинськ. Обладнана маяками. Є головними транспортними «воротами» Камчатського краю. Також є основним місцем базування ВМФ Росії на Камчатському півострові.

Світлини

Авачинська бухта та Коряцька сопка
Авачинська бухта та вулкан Вілюченський, вид з Завойко
Три брати біля входу в Авачинську бухту.
Авачинська Сопка та вулкан Корякський, на північ від Авачинської бухти.
судно «Володимир Висоцкий» в Авачинській бухті
Авачинська бухта. Панорама з сопки Мішенна

Примітки

↑ ^а ^б Сім чудес Росії. [Архівовано 31 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Географический энциклопедический словарь. Москва, «Советская энциклопедия», 1989. (рос.)