Абольянц Аристарх Аванесович

Абольянц Аристарх Аванесович
Абольянц Арстах Аванесович
Ім'я при народженніАальянц Аристогес Аванесович
Народження22 вересня (4 жовтня) 1890
Смерть11 вересня 1964(1964-09-11) (73 роки)
Марсель
Країна Російська імперія
ПриналежністьРосійська імператорська армія
Добровольча армія
Рід військінфантерія
Роки службиневідомо —1920
Звання Полковник
Формування46-й запасний піхотний полк
2-й Офіцерський полк Добровольчої армії
Війни / битвиПерша світова війна
Бердянське повстання
Похід Яси-Дон
Громадянська війна в Росії

Абольянц Аристарх Аванесович — полковник російської імператорської армії, очільник Бердянського повстання, начальник штабу 2-го Офіцерського полку Добровольчої армії, емігрант, член Російської загально-військової спілки, спілки дроздовців-емігрантів.

Біографія

Відомості про місце народження, батьків, родину — відсутні.

Перша світова війна

У кінці 1916 р. направлений у штаб Одеського військового округу, як військовик, що знає турецьку мову. Службу проходив у 46-му запасному піхотному полку. Влітку 1917 р. на загальному зборі офіцерів кавказького походження прийнято рішення не продовжувати свою участь у війні, а поїхати додому. Однак А. А. Абольянц в катерогичній формі відмовився покидати армію, вважаючи що боротьбу треба продовжувати, але вже в самій Росії.
У серпні 1917 р. частина 46-го запасного піхотного полку була переведена в місто Бердянськ. Після більшовицького перевороту 1917 р. полк був розпущений, а офіцери заарешовані більшовиками Бердяська.
Враховуючи настрої місцевої громади, а також рішенням Бердянської Ради через два дні офіцери разом з Абольянцем були випущені «під чесне слово». Після звільнення полковник починає готувати повстання в місті разом з керівником «Спілки скалічених воїнів» — унтер-офіцером Панасенко. Полковник був підтриманий соціал-революціонерами, соціал-демократами та колишніми членами міської думи.

Бердянське повстання

З початком повстання очолює його. Організовує загальноміську мобілізацію офіцерів та учнів старший класів Бердянської чоловічої гімназії. Разом з І. Ю. Поповичем-Ліповацем організовує міліційні загони міської самооборони в кількості 3-х батальйонів та одного напів-ескадрону кавалерії. На 2-й день повстання дає наказ про арешт більшовицької Ради.

Вів переговори з матросами-більшовиками, які на шаландах почали обстріл міста. Під час бомбардування був поранений та контужений. На наступний день вступає в перемовини з М. Г. Дроздовським та запрошує його загін в місто. Разом з дроздовцями в приміщені чоловічої гімназії організовує «Бюро запису в добровольці». По завершенню повстання та отримання інформації про те, що в місто йдуть австро-угорці — залишає місто разом з загоном Дроздовського.

Громадянська війна в Росії

З травня 1918 р. на Дону бере участь в боях проти більшовиків у складі 2-го Офіцерського (Дроздовського) полку Добровольчої армії.

Еміграція

З 1920 р. в еміграції у Франції. Працює регіональним представником журналу «Вартовий» в Марселі, керує Дроздовським об'єднанням. З середини 20-х рр. — представник Російського національного об'єднання Франції. Під час Другої світової війни проживав на території Вішистської Франції.
У 1960 р. стає секретарем, а потім головою ревізійної комісії марсельського відділу Спілки російських військових інвалідів.

Смерть

Помер 11 вересня 1964 р. у Франції в м. Марсель. Похований на кладовищі Прадо.

Література

  1. Билай Ю. В. Деятельность Бердянского Отдела контрразведки Добровольческой Армии // Сборник научных трудов 56-й научной студенческой конференции ТГПИ им. А. П. Чехова. — Таганрог: ТГПИ 2013. С. 89-90
  2. Абинякин Р. М. Офицерский корпус Добровольческой армии: социальный состав, мировоззрение. 1917—1920 гг. / Издание второе (по 1 января 1907 года). — Орел: Издатель А. Воробьев, 2005. — 204 с.
  3. Цветков В. Ж. Специфика формирования и деятельности надпартийных и межпартийных политических объединений и подпольных организаций Белого движения в 1917—1918 гг.. — Издатель А. Воробьев, 2005. — 204 с.
  4. Дроздовский М. Г. Дневник / М. Г. Дроздовский — М.: Голос, 1996. — С. 5-74.
  5. Деятельность Таганрогского центра Добровольческой армии. 1918—1919 гг. //Белый архив. Кн. 2—3. Париж, 1928. С. 134—136
  6. Цветков В. Ж. Специфика формирования и деятельности надпартийных и межпартийных политических объединений и подпольных организаций Белого движения в 1917—1918 гг.. — Издатель А. Воробьев, 2005. — 204 с.
  7. Чоп В. М., Лиман І. І. «Вольный Бердянск»: місто в період анархістського соціального експерименту (1918—1921 роки) / В. М. Чоп, І. І. Лиман — З.: РА «Тандем — У», 2007. — 478 с.
  8. Русская мысль. — Париж, 1963, 21.09. № 2050; № 2061
  9. Часовой. — Париж — Брюссель, 1963, № 449