АЕС Юрагуа

Атомна електростанція Юрагуа
ісп. Central Nuclear de Juragua
Країна	Куба
Адмінодиниця	Сьєнфуегос Сьєнфуегос
Технічні параметри
Інша інформація
АЕС Юрагуа у Вікісховищі

Модель першої частини електростанції.

Атомна електростанція Юрагуа (ісп. Central Nuclear Juragua) — недобудована атомна електростанція на Кубі. Вона розташована поблизу міста Ягуа в провінції Сьєнфуегос. Вона мала мати чотири реактори з водою під тиском ВВЕР. Будівництво електростанції було скасовано в 1992 році через економічні причини Куби та розпад Радянського Союзу.[1]

Історія та технічна інформація

Витоки

Кубинський інтерес до мирного використання атомної енергії почався в 1956 році, коли між Кубою та Сполученими Штатами було підписано угоду про співпрацю щодо цивільного використання атомної енергії. Ця угода означала можливість подальшого співробітництва двох держав у сфері проєктування, будівництва та експлуатації атомних електростанцій.[2] Цю угоду було досягнуто під час тодішнього президента Куби Фульхенсіо Батисти, пізніше скинутого кубинською революцією в 1959 році. Угода була фактично анульована під час кубинської ракетної кризи в жовтні 1962 року.[3]

Угода з Радянським Союзом

У 1967 між СРСР і Кубою були укладені угоди про надання Кубі дослідницького реактора для експериментальних і навчальних цілей, а також про допомогу в установці та експлуатації ядерних установок. У 1975 р. СРСР і Куба підписали угоди про «Співробітництво в галузі мирного використання атомної енергії» і «Встановлення прямого науково-технічного співробітництва в галузі використання атомної енергії».[4][5]

У 1976 році було підписано угоду про будівництво чотирьох енергоблоків з реакторами типу ВВЕР-440/318 валовою потужністю 440 МВт кожен. АЕС мала бути розташована в південній частині провінції Сьєнфуегос.

Будівництво

Усі реактори повинні були охолоджуватися водою з Карибського моря.

Будівництво першого енергоблоку почалося 1 жовтня 1983 року. Це був водоводяний шестиконтурний реактор ВВЕР-440/318. Специфіка цього типу реактора полягає в тому, що він містив крижану захисну оболонку конденсатора, якої не було у штатного ВВЕР-440/213. Розроблено у співпраці СРСР і Фінляндії. Валова потужність першого блоку мала становити 440 МВт, а чиста потужність за вирахуванням власних потреб блоку — 417 МВт.[6][7]

Будівництво другого блоку почалося 1 лютого 1985 року. Тип і концепція реактора, технічні характеристики і продуктивність залишилися незмінними. У будівництві також брали участь робітники з тодішньої Чехословаччини.[8]

Планувалося ще два ідентичних блоки, для яких повністю підготували будівельний майданчик.

Завершення будівництва

Коли в 1991 році СРСР розпався, економічне співробітництво з Росією було послаблено.[9] Оскільки Росія хотіла продовжити будівництво прибутковим способом, між двома сторонами виникла суперечка щодо фінансування. Незважаючи на це, у квітні 1992 року Росія погодилася продовжити будівництво, якщо Куба погасить кредит, наданий Радянським Союзом на будівництво, і візьме на себе будь-які додаткові витрати, які можуть виникнути. Через це Куба вирішила заморозити будівництво. Згодом планувалося продовжити будівництво. З 5 вересня 1992 року будівництво заморозили до подальшого розпорядження. На той час перший реактор був готовий приблизно на 90 %, а другий — приблизно на 25 %.

У 1995 році дискусія про відновлення будівництва в Юрагуа відновилася. Зокрема США вважали, що реактори не відповідають західним стандартам безпеки. Занепокоєння викликав і той факт, що на той час Куба ще не підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. У січні 1997 року Кастро відклав проєкт на невизначений термін. Обстеження будівлі показало, що 15 % усіх зварних швів мають дефекти. У листопаді 1998 року Міжнародне агентство з атомної енергії оцінило вартість можливого завершення реактора 1 приблизно в 600 мільйонів доларів.[10] Під час свого державного візиту на Кубу в грудні 2000 року російський президент Володимир Путін нарешті оголосив на пресконференції про остаточне припинення проєкту атомної електростанції в Юрагуа, оскільки жодна зі сторін не мала справжнього інтересу в тому, щоб щось робити з цим проєктом.[11]

У 2004 році зі станції було вилучено турбіну, яка згодом замінила зруйновану турбіну на тепловій електростанції Гітерас.[12]

Інформація про реактори

Реактор	Тип реактора	Продуктивність		Початок будівництва	Підключення до мережі	Введення в експлуатацію	Закриття
		Нетто	Брутто
Юрагуа-1[13]	ВВЕР-440/318	417 МВт	440 МВт	1. 10. 1983	Будівництво скасовано 5. 9. 1992 року
Юрагуа-2[14]	ВВЕР-440/318	417 МВт	440 МВт	1. 2. 1985	Будівництво скасовано 5. 9. 1992 року
Юрагуа-3[15]	ВВЕР-440/318	408 МВт	440 МВт		Підготовка до будівництва скасована 5. 9. 1992
Юрагуа-4[16]	ВВЕР-440/318	408 МВт	440 МВт		Підготовка до будівництва скасована 5. 9. 1992

Див. також

• Ядерна енергетика Куби

Примітки

1. Cederlöf, Gustav (2020). The Revolutionary City: Socialist Urbanisation and Nuclear Modernity in Cienfuegos, Cuba (PDF). Journal of Latin American Studies. 52: 53—76. doi:10.1017/S0022216X19000920. Архів (PDF) оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
2. No. 4294. Agreement for co-operation between the government of the United States of America and the government of the Republic of Cuba concerning civil uses of atomic energy.
3. Keeley, James F. (2009). A list of bilateral civilian nuclear co-operation agreements (PDF). The Nonproliferation Review/Winter 1994. University of Calgary. 2: 125—127. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2011.
4. Robert Windrem (21 жовтня 2003). Cuba's unfinished power source. NBC NEWS. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 21 листопада 2010.
5. Nuclear Safety: Concerns with the Nuclear Power Reactors in Cuba. (GAO/T-RCED-95-236, Aug. 1, 1995) (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 12 листопада 2008. Процитовано 31 березня 2008.
6. Nuclear Safety: Concerns with the Nuclear Power Reactors in Cuba. (GAO/T-RCED-92-262, September 1992) (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 12 листопада 2010.
7. Carbajo, Juan J. (1998). ACCIDENT SEQUENCES SIMULATED AT THE JURAGUA NUCLEAR POWER PLANT. Oak Ridge National Laboratory. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 21 листопада 2010.
8. Československo a třetí svět: Bajaja v Kongu a nedostavěná jaderná elektrárna na Kubě aneb Jak ČSSR působilo v rozvojových zemích a co z toho dnes zbylo
9. Benjamin-Alvarado, Jonathan (2000). Power to the people: energy and the Cuban nuclear program. Routledge. с. 93–94. ISBN 978-0-415-92437-5.
10. Robert Windrem (21 жовтня 2003). Cuba's unfinished power source. NBC NEWS. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 21 листопада 2010.
11. Cuba Cancels Atom Plant, Blaming Costs and Russians. The New York Times. 7 вересня 1992. Архів оригіналу за 31 липня 2022. Процитовано 17 лютого 2017.
12. HOW CUBA IS GOING ECOLOGICAL - Richard Levins (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 15 липня 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
13. Power Reactor Details - JURAGUA-1. web.archive.org. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 18 листопада 2023.
14. Power Reactor Details - JURAGUA-2. web.archive.org. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 18 листопада 2023.
15. Power Reactor Details - JURAGUA-3. web.archive.org. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 18 листопада 2023.
16. Power Reactor Details - JURAGUA-4. web.archive.org. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 18 листопада 2023.