Іхтіоз
Іхтіо́з, іхтіо́зи або керато́ма дифу́зна ( від грецької мови ἰχθύς - « риба » ) — це група спадкових захворювань шкіри, яка характеризується порушеннями зроговіння. За статистикою, іхтіоз вражає одного із 250-300 людей у світі [1]. Етіологія невідома. Розрізняють декілька клінічних форм, обумовлених різними групами мутантних генів, біохімічний дефект яких остаточно не розшифрований. Надають великого значення недостатності вітаміну А, ендокринопатії (гіпофункції щитоподібної залози, статевих залоз). Патологічний процес — гіперкератозу — призводить до появи на шкірі лусочок, що нагадують риб'ячу луску[2]. Зроговіння виражено в різній мірі — від ледь помітної шорсткості шкіри, до найтяжчих змін епідермісу, часом несумісних з життям. Існує багато форм іхтіозу і цілий ряд рідкісних синдромів, що включають іхтіоз як один із симптомів. Дерматологи розрізняють, принаймні, двадцять вісім різних форм захворювання.[2] У багатьох типів існують тріщини на шкірі[3]. Загалом, слово походить від давньогрецької ἰχθύς (Іхтіс), що означає «риба»[4]. Звичайний іхтіоз припадає на понад 95% випадків[5]. Іхтіоз зустрічається як автономне захворювання, або як супутній симптом інших захворювань чи синдромів ( наприклад, при синдромі Шегрена-Ларссона, синдромі Нетертона, Kid ( Child ) -синдромі, Тау-синдромі, синдромі накопичення нейтральних жирів, синдромі Ноя-Лаксової ,тощо ). Деякі різновиди
Негенетичний іхтіоз:
Найбільш важкі форми а також синдроми:
ЕтіопатогенезВсі форми іхтіозу загострюються взимку під впливом холодного сухого повітря. Влітку, в теплу вологу погоду, відзначається поліпшення. В тропічному кліматі захворювання може протікати безсимптомно, але при переїзді на північ воно обов'язково проявиться або загостриться. Для постановки діагнозу досить клінічної картини. Виникнення і розвиток хворобиВ основі багатьох форм іхтіозу лежать мутації або порушення експресії генів, що кодують різні форми кератину. При ламеллярному іхтіозі спостерігається недостатність трансглутамінази кератиноцитів і проліферативний гіперкератоз (гіперплазія базального шару епідерміса, прискорене просування кератиноцитів від базального шару до поверхні шкіри). Для Х-зчепленого і звичайного іхтіозу характерний ретенційний гиперкератоз (усталення зв'язків між клітинами і затримка відторгнення рогових лусочок) і збільшення втрат води через шкіру. При Х-сцепленому іхтіозі спостерігається недостатність стеролсульфатази. При епідермолітичному іхтіозі порушення диференціювання кератиноцитів та продукція дефектного кератину призводять до вакуолізації верхніх шарів епідермісу, утворенню міхурів і потовщенню рогового шару (це — акантокератолітичний гиперкератоз). Іхтіоз у тваринІснуює іхтіоз або подібні захворювання у кількох видів тварин ,включаючи велику рогату худобу , курей , лам , мишей ,і собак[6]. Іхтіоз різного ступеня тяжкості добре документований у деяких популярних порід собак. Найбільш поширені породи, що мають іхтіоз — золотисті ретривери, американські бульдоги, джек-рассел тер'єри і керн тер'єри [7] , [8]. Лікування
У художній літературі
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia