Історичний архів міста Кельна (нім.Historisches Archiv der Stadt Köln) — міський архівКельна, один з найбільших і найбагатших міських архівів Європи.
3 березня2009 року Кельнський архів з усіма фондами й читальним залом провалився під землю внаслідок недбалого ведення будівельних робіт з прокладки підземного трамвайного маршруту, що мав пройти попід архівним приміщенням.
Директор архіву з 2005 року — історик Беттіна Шмідт-Чая (Bettina Schmidt-Czaia).
Історія
Пізньоготична ратушна вежа в нідерландському стилі — перше приміщення для міського архівуАрхів у Гереонському монастиріШестиповерхове приміщення архіву 1971 року, що в 2009 році провалилося під землюОдин з унікатів архіву, порятований пожежникомРоботи з порятунку архівних документів на місці аварії
Архівні документи почали збирати в Кельні ще за часів Середньовіччя, так ще 1406 року міська рада ухвалила рішення «Concordatum anno 1406 quo supra feria quinta post assumptionis beate Marie» про будівництво вежі поряд з міською ратушею, в якій серед іншого мали зберігатися важливі документи: міські грамоти, привілеї, векселі. Вежу було споруджено в 1407—1414 роках. Пізньоготична ратушна вежа в нідерландському стилі заввишки 61 м збереглася й до сьогодні.
У кінці XIX століття в колишньому Гереонському монастирі було споруджено репрезентативне неоготичне приміщення. Архів разом з міською бібліотекою переїхав у нове приміщення у грудні 1897 року[4][5]. Тут міський архів перебував з 1897 до 1971 року. У 1945 році приміщення архіву було пошкоджене внаслідок бомбових ударів по місту, та документи при цьому не постраждали.
У 1971 році на вулиці Святого Северина 222—228 було відкрите нове архівне приміщення з сучасним обладнанням та читальним залом для відвідувачів.
У 2006 році в Кельні почалося будівництво нової підземної траси трамваю «Північ-Південь». Тунель мав пройти попід вулицею Святого Северина. Уже в 2007—2008 році на цій ділянці були інциденти, пов'язані з проривом труб водогону. У лютому 2009 року було зареєстроване опускання будівлі архіву за одну добу на 7 мм[6].
3 березня2009 року шестиповерхове приміщення архіву разом з майже всіма фондами та читальним залом провалилося під землю[7]. За кілька хвилин до катастрофи будівельники помітили в тунелі велику кількість води й терміново попередили про небезпеку працівників архіву та відвідувачів, тож всі вони порятувалися. Загинуло 2 чоловіки, що знаходилися в сусідньому з архівом будинку, який також провалився під землю. Загальні збитки було оцінено на 700 млн євро[8].
До 21 липня 2009 року вдалося добути 90 % архівних матеріалів, багато з яких були в жалюгідному стані. До серпня 2009 року вдалося підняти з провалу 95 % документів[9].
У районній ратуші Дойца (Кельн) в червні 2009 року було організовано тимчасовий читальний зал. У 2011 році в колишньому мебльовому складі в районі Кельн-Порц було облаштовано центр оцифрування і реставрації. За оцінками фахівців 200 реставраторів мають працювати протягом 30 років, що відреставрувати документи, які ще можна порятувати[10].
У 2009 році було ухвалено рішення про будівництво нового архівного приміщення в Кельнському районі Нойштадт-Південь[11].
Фонди
Особливістю фондів Кельнського архіву є наявність дуже великого масиву документів до 1814 року.
У архіві зберігалося:
65 000 грамот (найстаріші — з 922 року),
26 км полиць з документами,
104 000 карт та 50 000 плакатів,
818 приватних архівів і колекцій.
Основні колекції
Середньовічні раки, в яких зберігалися не лише мощі святих, але й важливі грамоти та книги з документами (Schreinsbücher).
Бібліотека міської ради (з 1602 року в архіві) — переважно юридична література.
Колекція Франца Вальрафа. Меценат і вчений Фердінанд Франц Вальраф за життя зібрав величезну колекцію творів мистецтва, книг, рукописів та історичних документів. Колекція стала основою Музею Вальрафа-Ріхарца, міської та університетської бібліотеки. До архіву потрабила велика колекція рукописів, найстаріший з яких датується X століттям.
Нобелівський лауреат з літератури Ельфріда Єлінек використала тему руйнування Кельнського архіву для своєї п'єси «Das Werk/Im Bus/Ein Sturz», поставленої в 2011 році в кельнському театрі Schauspiel Köln.
Література
Mitteilungen aus dem Stadtarchiv von Köln (публікується з 1882)[13]
Joachim Deeters: Die Bestände des Stadtarchivs Köln bis 1814. Eine Übersicht, Böhlau, Köln 1994, ISBN 3-412-04294-3.
Günter Otten: Der Einsturz. Wie das Historische Archiv der Stadt Köln verschwand. Emons Verlag, Köln 2010, 160 S., ISBN 978-3-89705-721-0.
Hanns Peter Neuheuser: Der Einsturz des Kölner Stadtarchivs. Eine erste Sichtung der Situation aus archivfachlichem Blickwinkel. In: Zeitschrift für Bibliothekswesen und Bibliographie 56 (2009), 3-4, S. 149-158.
Bettina Schmidt-Czaia und Ulrich S. Soénius (Hrsg.): Gedächtnisort. Das Historische Archiv der Stadt Köln, Böhlau Verlag, Köln 2010, ISBN 978-3-412-20490-7. Зміст [Архівовано 2 грудня 2012 у Wayback Machine.]
Hugo Stehkämper: Das Historische Archiv und sein neues Haus, in: Köln, das Reich und Europa, Neubner, Köln 1971, S. XI-XLII.
Hugo Stehkämper: Das Historische Archiv der Stadt Köln 1945—1978, in: Horst Keller (Hrsg.): Kunst, Kultur, Köln, Band 1, Notizen zu dreißig Jahren, Greven, Köln 1979, ISBN 3-7743-0170-0, S. 34-47.
↑Die Chronik Kölns, Chronik Verlag, Dortmund 1991, ISBN 3-611-00193-7, S. 289.
↑b Bettina Schmidt-Czaja, Ulrich S. Soénius (Hg.): Gedächtnisort. Das Historische Archiv der Stadt Köln, böhlau 2010, ISBN 978-3-412-20490-7, S. 18-19.
↑Christian Deppe, Ralph Kohkemper und Jens Meifert: «KVB soll Bauaufsicht entzogen werden», 23. März 2009.
↑Ulrich Fischer: Einsturz — Bergung — Perspektiven. Ansichten und Einsichten in: Schmidt-Czaja, Soénius (Hg.): Gedächtnisort. Das Historische Archiv der Stadt Köln, S. 39–65.
↑Detlef Schmalenberg, Andreas Damm: Geschlampt, gefälscht. Ursachenforschung. Schaden von mehr als 700 Millionen Euro Sonderbeilage des Kölner Stadtanzeigers am 3. März 2010, S. 3.
.jpg)
