uk %D0%86%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0 %D0%A1%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0

Ірина Славінська
Ірина Славінська
	Ірина Славінська, 2015
Ім'я при народженні	Ірина Іванівна Корнієнко
Народилася	8 жовтня 1987 (37 років); Київ
Громадянство	Україна
Діяльність	літературний оглядач, журналіст, перекладач[джерело?]
Галузь	літературознавство, журналістика, тележурналістикаd, Радіожурналістика і захист прав людиниd
Alma mater	КНЛУ
Знання мов	українська
	; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Славінська.

Іри́на Славі́нська (нар. 8 жовтня 1987, Київ) — українська журналістка, ведуча, перекладачка, літературознавиця, громадська діячка та феміністка. Продюсерка радіо «Культура» у складі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Член Українського ПЕН. ^{[джерело?]}

Координаторка проєкту з гендерних питань та експертка відкритої бази «Спитай жінку» Кампанії проти сексизму у політиці та ЗМІ «Повага».^{[джерело?]}

Життєпис

Цікавиться Францією.^[2]

Освіта

Журналістика

З 2018 року — журналістка Українського радіо, що входить до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України. Очолює Третій канал Українського радіо — радіо «Культура».^[3]

Перекладацька та літературна діяльність

У травні 2014 року опублікувала книгу «Історії талановитих людей» про 11 українських сучасників та сучасниць, які надихають авторку.^[4]

Весною 2015 року випустила другі «Історії талановитих людей» також про 11 відомих українців та українок^[5].

Ірина Славінська — авторка французького перекладу проєкту «Богдан-Ігор Антонич: Назавжди» (гурт «Тельнюк: Сестри»).^{[джерело?]}

Переклала з французької книгу Робера Мюшамбле «Оргазм і Захід: історія задоволення від 16 століття до наших днів» («Темпора», 2011), а також книгу «Допінґ духу» Сьорана («Грані-Т», 2011).^[2]

У 2015 році вийшов переклад Умберто Еко і Жана-Клода Карр'єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» («Видавництво Старого Лева»),^[6]^[7] за який Славінська отримала премію «Сковорода».^{[джерело?]}