Ірано-афганська раса

Афганець[en] «ірано-афганського» типу, з книги Авґуста Генрі Кіна «Людина, минуле і сьогодення» (1899)
Курд типу «Іранід», з «Перших мешканців Західної Азії» (1911)

Ірано-афганська раса або іранська раса — це застаріла расова класифікація людей, заснована на спростованій теорії біологічної раси.[1][2][3] Деякі антопологи XX століття класифікували населення іранського нагір'я як належних до цієї раси,[4][5][6] яка зазвичай розглядалася як підраса європеоїдної раси або середземноморський расовий підтип цієї раси залежно від того, на кого опиратися. Сучасний науковий консенсус, заснований на генетиці, відкидає концепцію різних людських рас у біологічному сенсі.[7]

Фізіогноміка

Американський антрополог Карлтон С. Кун описав ірано-афганську расу як відгалуження середземноморської раси[8], описуючи їх як довголицих, високоголових і лепторинових (з довгими та вузькими носами). Навпаки, шведський антрополог Бертіль Лундман постулює «іранідський» підтип своєї «східно-середземноморської» раси. Американський антрополог Ернест Гутон у 1946 році описує «тип іранського плато» як відмінний від середземноморської раси:

особливо в їх довгому, високому містку і сильно виступаючому носовому виступі. У них така ж величезна доліхоцефальна голова і масивне, зазвичай довге обличчя. Великий ніс може бути як прямим, так і опуклим, частіше останнє.[9]

Згідно з італійським антропологом Ренато Біасутті, тип був визначений:

Брюнет-біле забарвлення, дуже темне волосся і очі, рясне ворсистість; середнього зросту (165), худорлявої статури; дуже довга (74) і висока голова з видатною потилицею; довге обличчя; великий і високий ніс з коренем на рівні чола, прямий або опуклий остінь, сильно загнуті ніздрі (64); повні губи, міцне підборіддя.[10]

Британський антрополог Джон Лоуренс Енджел, слідом за Куном у 1971 році, обговорює « нордично-іранський тип» у таких термінах:

D1 лежить між англосаксонськими та кельтськими зональними нормами, а D2 є більш ранньою шнуровою формою до бронзової доби, яку ідентифікує Кун. Тип D3, легший і більш соколиний, є перехідним до середземноморського типу B4 та до типу D4 (іранського), який є протоіранським за Валлуа, ірано-афганським за іншими та протонордичним за Крогманом, і який є більш лінійний і більш міцний, ніж D3, і має більш нахилену площину жування, більшу опуклість носа та глибшу потилицю. Тип D5 наближається до дунайсько-гальштатських форм Куна та наступних центральноєвропейських форм.[11]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Templeton, A. (2016). Evolution and Notions of Human Race. У Losos, J. (ред.). How Evolution Shapes Our Lives: Essays on Biology and Society. Princeton; Oxford: Princeton University Press. с. 346—361. doi:10.2307/j.ctv7h0s6j.26. ... the answer to the question whether races exist in humans is clear and unambiguous: no.
  2. ↑ Wagner, Jennifer K.; Yu, Joon-Ho; Ifekwunigwe, Jayne O.; Harrell, Tanya M.; Bamshad, Michael J.; Royal, Charmaine D. (February 2017). Anthropologists' views on race, ancestry, and genetics. American Journal of Physical Anthropology. 162 (2): 318—327. doi:10.1002/ajpa.23120. PMC 5299519. PMID 27874171.
  3. ↑ American Association of Physical Anthropologists (27 березня 2019). AAPA Statement on Race and Racism. American Association of Physical Anthropologists. Процитовано 19 червня 2020.
  4. ↑ S. M. Garn, Human races, Thomas, 1971, 3rd ed., University of Michigan, p. 196
  5. ↑ Race and Racism: An Introduction (see also) by Carolyn Fluehr-Lobban, Pages 127–133, Publication Date: December 8, 2005, ISBN 0759107955
  6. ↑ The Races of Europe by Carleton S. Coon
  7. ↑ American Association of Physical Anthropologists (27 березня 2019). AAPA Statement on Race and Racism. American Association of Physical Anthropologists. Процитовано 19 червня 2020.
  8. ↑ Coon, Carleton Stevens (1939). The Races of Europe. The Macmillan Company. с. 418. ISBN 978-0837163284. In the first place, they belong as a group to the Irano-Afghan branch of the Mediterranean race.
  9. ↑ Earnest Hooton on the Mediterranean Subrace (from E. A. Hooton, Up from the Ape, 1946). Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 15 травня 2009. [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Biasutti, Renato. Renato Biasutti on Caucasoid Subraces: from Le Razze e i popoli della terra. с. 409—410. Архів оригіналу за 11 травня 2012. [Архівовано 2012-05-11 у Wayback Machine.]
  11. ↑ J. Lawrence Angel, The people of Lerna; analysis of a prehistoric Aegean population, Princeton, N.J., American School of Classical Studies at Athens, 1971, pp. 36–38 [1] [Архівовано 2015-10-21 у Wayback Machine.]