|
Інтернет2 Інтернет2 (англ. Internet2) — некомерційний консорціум з більш між 212 американських університетів у співпраці з 70 корпораціями комп'ютерної індустрії, 45 урядовими організаціями, лабораторіями, а також з більш ніж 50 міжнародних організацій, що займається створенням передових мережевих програм та технологій для прискорення появи «Інтернету Майбутнього». Консорціум також підтримує власну експериментальну високошвидкісну мережу Абілін (англ. Abilene Network). Коли говорять «Інтернет2», то мають на увазі тільки мережу Абілін — а не консорціум. Відмінні риси «Інтернет2» — використання протоколу передачі даних Ipv6, засобів multicast (широкомовної передачі даних декільком абонентам одночасно), підтримка QoS (засобу забезпечення пріоритетної якості в передачі відео- і голосової інформації), а також використання високошвидкісних (10 Гбіт/с) магістральних каналів. Історія розвиткуЯк і перший Інтернет, вона зародилася в США. А якщо говорити більш точно, то через практично безконтрольне розростання звичайного Інтернет і перевантаження його паразитним (з погляду вчених) трафіком, їм (ученим) довелося шукати альтернативу. Такою альтернативою стала побудова нової мережі (кодова назва — Інтернет2), до якої спочатку були підключено кілька десятків університетів і кілька корпорацій. Крім властиво обміну інформацією, мережа була зручним полігоном для тестування нових технологій. Вона з самого початку планувалася для високих швидкостей (100мб і 1гб швидкості), тому необхідно було розробити й нові протоколи передачі даних маршрутизації, тому що існуючі протоколи працювали б не оптимально в новій мережі .
Мета консорціуму
Основні проекти консорціуму
Географія Інтернет2Мережа розросталася досить швидко і сьогодні покриває досить велику територію США. Її ядром є магістраль Abilence, її пропускна здатність становить 10 Гбіт/сек, а кожен комп'ютер, підключений до неї, одержує швидкість не менше 100 Мбіт/сек.[уточнити] Використання Інтернет2Підключення клієнтів до мережі здійснюється через «точки присутності» — gigapops, вони дозволяють ефективно використовувати пропускну здатність усієї мережі . По більшій частині мережа використовується для наукових цілей — дистанційне керування експериментами, доступ в обсерваторії, розподілена обробка величезних масивів даних і звичайно цифрове відео. Можливість мультикастинга відкриває практично безмежні перспективи (у розумних рамках, які залежать від загальної пропускної здатності мережі), тому для відеоконференцій, а також для віщання звичайного відео, мережа використовується досить активно. Скажімо, для дистанційного навчання студентів — трансляція лекцій у реальному часі або з архіву по мережі . Див. такожПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
