|
Індійсько-китайські відносини
 Індійсько-китайська кухня .jpg) Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді з головою КНР Сі Цзіньпіном під час саміту G20 2016 у Ханчжоу 4 вересня 2016 р. Індійсько-китайські відносини (англ. China–India relations, гінді भारत-चीन संबंध, кит.: 印中關係) — історичні та поточні двосторонні відносини між Індією та Китаєм. Протягом тисячоліть письмової історії обидві країни підтримували мирні відносини, але гармонія їхніх взаємин похитнулася в новітні часи — після перемоги 1949 року Комуністичної партії Китаю у громадянській війні в Китаї і особливо після китайської анексії Тибету. Обидві держави прагнуть до економічної співпраці одна з одною, а основною перепоною на цьому шляху постають часті прикордонні суперечки (китайсько-індійська територіальна суперечка 1967 року тощо) та економічний націоналізм в цих двох країнах. Геополітичний огляд Кордон між Китайською Народною Республікою та Республікою Індія через Аруначал-Прадеш/Південний Тибет відображає фактичну належність без пунктирної лінії на позначення претензій. Китай та Індія — дві найбільші регіональні держави в Азії та дві найбільш густонаселені країни, що також належать до числа великих економік світу з найшвидшим ростом. Ці дві держави розділяють Гімалаї, а їхній нинішній спільний кордон переривають Непал і Бутан, виступаючи фактично буферними державами. На частини спірної області Кашмір, на яку заявляє свої права Індія (Джамму і Кашмір та Ладакх), претендують і поширюють свою владу або Пакистан (Азад Кашмір і Гілгіт-Балтистан), або КНР (Аксай Чин). Уряд Пакистану на своїх картах показує район Аксай Чин як здебільшого територію Китаю і позначає тамтешню межу як «невизначений кордон», тоді як Індія дотримується погляду, що Аксай Чин незаконно окупований КНР. Китай та Індія також сперечаються за більшу частину Аруначал-Прадешу. На політику Китаю відносно Індії наклало відбиток не тільки посилення суперництва зі Сполученими Штатами, а й реальні структурні проблеми в індійсько-китайських відносинах, які загострили розбіжності. Вони здебільшого породжені спробами Китаю тримати Індію на відстані витягнутої руки в Індо-Тихоокеанському регіоні. Існують чіткі відмінності в тому, якого регіональному порядку в Азії бажають ці дві країни: Індія прагне багатополярного порядку, одним із головних полюсів якого була б вона, тоді як Китай прагне єдиного полюса, не розглядаючи Індію як полюс узагалі[1]. ІсторіяКультурні й економічні відносини між Китаєм та Індією беруть початок у стародавні часи. Шовковий шлях не тільки служив основним торговим шляхом між Індією та Китаєм, а й сприяв поширенню буддизму з Індії на Східну Азію[2]. Упродовж ХІХ століття Китай включився у дедалі жвавішу торгівлю опіумом з Ост-Індською компанією, яка експортувала опіум, вирощений в Індії[3][4]. Під час Другої світової війни як Британська Індія, так і Республіка Китай відіграли вирішальну роль у зупинці просування імперіалістичної Японії[5]. Після того як Індія стала незалежною в 1947 році, вона встановила відносини з Республікою Китай. Сучасні китайсько-індійські дипломатичні відносини почалися в 1950 році, коли Індія була однією з перших некомуністичних країн, які припинили офіційні відносини з Республікою Китай і визнала КНР законною владою як материкового Китаю, так і Тайваню. Зростання дипломатичного та економічного впливу підвищило значення їхніх двосторонніх відносин. З 2008 по 2021 рік найбільшим торговельним партнером Індії був Китай. Ці дві країни також розширили свої стратегічні та військові відносини[6][7][8][9]. Однак конфлікт інтересів призводить до ворожнечі. Індія має великий торговельний дефіцит, який надає перевагу Китаю. Дві країни не змогли розв'язати свій прикордонний спір, і індійські ЗМІ неодноразово повідомляли про китайські військові проникнення на територію Індії[10]. Таким чином, відносини між сучасним Китаєм та Індією характеризуються прикордонними суперечками, що вилилися в три збройні конфлікти: індійсько-китайську війну 1962 року, прикордонні зіткнення у Нату Ла і Чо Ла 1967 року та протистояння в Сумдоронг-Чу 1987 року[11]. Проте з кінця 1980-х років обидві країни успішно перебудували дипломатичні та економічні зв'язки. Та з 2013 року прикордонні спори знову посідають центральне місце у взаєминах двох країн. На початку 2018 року обидві армії вступили в протистояння на плато Доклам уздовж спірного бутано-китайського кордону[12]. З літа 2020 року загострилися збройні протистояння та сутички в багатьох місцях уздовж усього китайсько-індійського кордону. У долині річки Галван відбулося серйозне зіткнення, в результаті якого загинуло 20 індійських і багато китайських вояків[13]. Обидві держави стабільно створювали вздовж прикордонних районів військову інфраструктуру, у тому числі під час китайсько-індійських перестрілок 2020 року[10][14]. Крім того, Індія продовжує насторожено ставитися до міцних стратегічних двосторонніх відносин Китаю з Пакистаном[15] і фінансування Китаєм сепаратистських груп у Північно-Східній Індії,[16] тоді як Китай висловив занепокоєння щодо індійської військової та економічної діяльності у спірному Південно-Китайському морі,[17] а також надання прихистку антикитайським діячам із числа тибетських вигнанців[18][19]. Нині регіон Південної Азії — головне місце загострення суперництва на рівні великих держав між Китаєм та Індією[20]. Див. також
Примітки
Посилання |
||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
