Інджієв Ліджі Очирович

Інджієв Ліджі Очирович
калм. Инҗин Лиҗ
Народився	8 листопада 1913(1913-11-08)  Калмикія, Росія
Помер	1995[1]  Еліста, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	прозаїк, поет
Сфера роботи	творче та професійне письмо^d[1], поезія[1] і перекладацтво^[d][1]
Мова творів	калмицька
Роки активності	1931—1995
Нагороди

|Примітки=

Інджієв Ліджі Очирович (калм. Инҗин Лиҗ, 8 листопада 1913(19131108), село Годжур, Приозерського району Калмикії, РФ — 1995, Еліста, Калмикія, РФ) — калмицький радянський письменник, перекладач. Народний поет Калмицької АРСР (з 1973).

Працював комсомольським скретарем у газеті «Червоний калмик», пізніше був директором Калмицького книжкового видавництва. Друкуватися почав 1931 (оповідання «Два життя»). Член КПРС з 1938. З 1942 року — на фронті Другої Світової війни.

Автор збірок віршів «Радість» (1940), «Джерело» (1941), «Вдячність» (1958), «Роки і степ мій» (1967), «Буря й дерева» (1970), п'єси «Байчх» (1934), збірки оповідань «Зачаровані серця» (1966) й роману «Дочка Ольди» (1963) — про Калмицьку АРСР. Перекладач творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, російських та литовських письменників.

Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Література

• Інджієв Ліджі Очирович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 4. — 1979.

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863