Ільницький Василь Степанович
Васи́ль Степа́нович Ільницький (псевдоніми Стефанович В., Стефанович В. Д., Василько Мудрагель, Денис з-над Серету, Денис з Покуття; 22 квітня 1823, Підпечери Тисменицького повіту, тепер Тисменицький район, Івано-Франківська область — 15 квітня 1895, Підпечери Тлумацького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) — український історик, культурний діяч, педагог, письменник, театральний критик, священник УГКЦ. ЖиттєписНародився 22 квітня 1823 року в с. Підпечери Тисменицького повіту (нині Тисменицький район, Івано-Франківська область, Україна). Походив з родини священика. Навчався у гімназіях міст Станиславова (цісарсько-королівська), Тернополя (єзуїтська), Львова. 1840 року став студентом Львівського університету, 1841 року переїхав до Відня, навчався у «Цісарському конвікті». У 1846 чи 1847[2] році висвячений на священника, служив у селі Воскресинцях під Коломиєю. 30 травня 1848 р. брав участь в «народному руському фестині» Руської Ради у м. Станиславів.[3] 1848 року в часі «Весни народів» входив до складу львівського «Собору руських учених». 1858 року очолив Другу українську гімназію у Львові, з 1861 — директор вищої гімназії в Тернополі, 1868 — перший директор Львівської академічної гімназії. Член краєвої шкільної ради. Його науково-публіцистичні записки:
Друкувався у виданнях «Батьківщина», «Діло», «Газета шкільна», «Зоря», «Ластівка». Обраний до першого виділу «Просвіти» у Львові. Писав історичні розвідки та нариси-дослідження:
Як літератор написав повість «Рогніда-Горислава» та драму «Настася». Іван Франко повідомляв, що завершував роботу над триактовою політично-літературною комедією «Жаби», в якій мали бути висміяні В. Ільницький, І. Шараневич, О. Огоновський, О. Партицький, В. Площанський. Комедію не надрукували, її рукопис невідомий.[4] Примітки
Джерела та література
Посилання
|