Івуд

? Івуд
Самець івуда
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: В'юркові (Fringillidae) Підродина: Щигличні (Carduelinae) Рід: Івуд (Linurgus) Reichenbach, 1850 Вид: Івуд
Біноміальна назва
Linurgus olivaceus (Fraser, 1843)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Coccothraustes olivaceus
Посилання
Вікісховище: Linurgus olivaceus Віківиди: Linurgus olivaceus ITIS: 560819 МСОП: 22720319 NCBI: 357701

І́вуд[2] (Linurgus olivaceus) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в горах Центральної Африки[3]. Це єдиний представник монотипового роду Івуд (Linurgus).

Опис

Самиця івуда

Івуди — невеликі, кремезні птахи з округлими головами, міцними, конічної форми дзьобами і відносно довгими крилами. Їх середня довжина становить 12-13 см, вага 18-29,5 г. Івудам притаманний статевий диморфізм. У самців голова, горло, крила і хвіст чорні, стернові пера мають оливково-зелені края. У представників номінативного підвиду чорними є також спина і покривні пера крил. Решта верхньої частини тіла оливково-зелена, нижня частина тіла зеленувато-жовта. Очі темно-карі, дзьоб жовтувато-оранжевий.

У самиць в забарвленні відсутній чорний колір; ті частини тіла, які у самців є чорними, у самиць мають темно-сіро-зелене забарвлення. Лише крила і хвіст є чорнуватими. Решта тіла має оливково-зелене забарвлення, відтінок якого тьмяніший, ніж у самців. Дзьоб має коричнюватий відтінок.

Таксономія

Івуд був науково описаний британським зоологом Луїсом Фрейзером у 1843 році під біномінальною назвою Coccothraustes olivaceus[4][5]. У 1850 році німецький орнітолог Людвіг Райхенбах перевів івуда до монотипового роду Linurgus. Раніше івуд вважався сестринським таксоном по відношенню до роду Щиглик (Carduelis)[6], однак подальші молекулярно-генетичні дослідження показали, що він формує кладу з родом Crithagra[7].

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[8]

• L. o. olivaceus (Fraser, 1843) — гори Камерунської лінії, зокрема острів Біоко;
• L. o. prigoginei Schouteden, 1950 — гори Альбертинського рифту;
• L. o. elgonensis Van Someren, 1918 — гори Іматонґ^[en], гори Кенії і Уганди;
• L. o. kilimensis (Reichenow & Neumann, 1895) — гори на півночі Малаві та в Танзанії.

Поширення і екологія

Івуди мешкають в Камеруні, Нігерії, Екваторіальній Гвінеї, Південному Судані, Уганді, Руанді, Бурунді, Кенії, Танзанії, Демократичній Республіці Конго і Малаві. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах та на гірських схилах, порослих травою, чагарниками і деревами. Зустрічаються на висоті від 1700 до 3000 м над рівнем моря.

Поведінка

Івуди зустрічаються парами або невеликими зграйками. Більшу частину дня вони проводять серед низко розташованих гілок або на землі. Живляться переважно насінням трав, зокрема альбіції, а також пагонами, ягодами і плодами, зокрема плодами фікусів. Іноді, переважно під час сезону розмноження, івуди також ловлять комах та інших безхребетних. Івуди є моногамними. Сезон розмноження триває з листопаду по лютий; в цей період івуди проявляють територіальну поведінку, активно проганяючи птахів, що підлітають близько до гнізда. Гніздо має чашоподібну форму, робиться з рослинних волокон, моху і лишайників, розміщується в чагарниках або на дереві, будується лише самицею. В кладці від 2 до 6 яєць. Насиджує лише самиця, тоді як самець охороняє гніздо і шукає їжу. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Батьки піклуються про пташенят протягом 3 тижнів.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Linurgus olivaceus. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Clement, Peter; Harris, Alan; Davis, John (1993). Finches and Sparrows. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 210–211. ISBN 0-691-03424-9.
4. Fraser, Louis (1842). Coccothraustes olivaceus. Proceedings of the Zoological Society of London. 10: 144. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
5. Paynter, Raymond A. Jnr., ред. (1968). Check-list of Birds of the World, Volume 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 232. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
6. Nguembock, B.; Fjeldså, J.; Couloux, A.; Pasquet, E. (2009). Molecular phylogeny of Carduelinae (Aves, Passeriformes, Fringillidae) proves polyphyletic origin of the genera Serinus and Carduelis and suggests redefined generic limits. Molecular Phylogenetics and Evolution. 51 (2): 169—181. doi:10.1016/j.ympev.2008.10.022. PMID 19027082.
7. Zuccon, Dario; Prŷs-Jones, Robert; Rasmussen, Pamela C.; Ericson, Per G.P. (2012). The phylogenetic relationships and generic limits of finches (Fringillidae) (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 62 (2): 581—596. doi:10.1016/j.ympev.2011.10.002. PMID 22023825. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2018. Процитовано 25 лютого 2022. [Архівовано 2018-09-26 у Wayback Machine.]
8. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Finches, euphonias. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 лютого 2022.

Джерела

• Horst Bielfeld: Zeisige, Girlitze, Gimpel und Kernbeißer. Verlag Eugen Ulmer, Stuttgart 2003, ISBN 3-8001-3675-9.