Народився у сім'ї дрібного землевласника. У 1835—1838 роках вивчав філософію та юриспруденцію у Сомбатхей (Угорщина) та Загребі. Належав до радикального крила ілліризму, ідеями якого пройняті його патріотичні вірші 1830-х років («Іллірія у віках», «Предкам слов'ян» та інші) і брошура «Хорвати мадярам» (1848). Будучи баном (правителем) Хорватії (1873—80), підтримував інтереси австрійського уряду і разом з тим активно сприяв розвитку хорватської національної культури. У поезії Мажуранича позначився вплив народних епічних пісень, далматинської поезії; він глибоко цікавився творчістю Джорджа Гордона Байрона, Олександра Пушкіна. Найзначніша його ліро-епічна поема про боротьбу чорногорців із турецькими поневолювачами «Смерть Ізмаїла-агі Ченгіїча» (1846, російський переклад 1871), в якій міститься заклик до слов'янської єдності.
Твори
Djela, Zagreb, 1958;
у російському перекладі — «Смерть Измаила-аги Ченгиича», у книзі: Поети Югославії XIX—ХХ ст., М., 1963.
Література
Кулаковский П. А., Иллиризм, Варшава, 1894;
История Югославии, т. 1, М., 1963, с. 537—40:
Barac А., Hrvatska književnost od preporoda do stvaranja Jugoslavije, knj. 1, Zagreb, 1954.
.jpg)
.svg){kind=small}
