Іван Атталь

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Атталь.
Іван Атталь
фр. Yvan Attal
Іван Атталь. Студійне фото Studio Harcourt,
Париж, 2005
Дата народження4 січня 1965(1965-01-04) (59 років)
Місце народженняТель-Авів, Ізраїль
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор, режисер
Alma materКурси Флоран[1]
Роки активності1989 — наш час
ДружинаШарлотта Генсбур (з 2004)
ДітиBen Attald і Alice Attald[2]
IMDbID 0040939
Нагороди та премії
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Сезар (1990)
Іван Атталь у Вікісховищі

Іван Атта́ль (фр. Yvan Attal; нар. 4 січня 1965, Тель-Авів, Ізраїль) — французький актор, режисер та сценарист ізраїльського походження. Неодноразовий номінант та лауреат премії «Сезар» 1990 року як найперспективніший актор за фільм «Безжальний світ» .

Біографія

Іван Атталь народився у франко-алжирській єврейській сім'ї в Тель-Авіві, Ізраїль[3]. Його батько був годинникарем, а мати — домогосподаркою. До 1962 року сім'я Івана мешкала в Алжирі звідки після проголошення його незалежності поїхала та оселилася у Кретеї (департамент Валь-де-Марн) під Парижем. У дитинстві Іван любив фільми та серіали, особливо «Хрещеного батька» Френсіса Форда Копполи[3]. У 1985 році 20-річним Атталь пройшов курси актора в Cours Florent у Парижі.

Кар'єра

Іван Атталь почав свою кар'єру в театрі у 1988 році у виставі «Білоксі Блюз» Ніла Саймона, наслідуючи телефільм «Говори мені про любов» Елі Шуракуї[4].

У кіно Атталь дебютував у 1989 році роллю у фільмі Еріка Рошана «Безжальний світ» (фр. Un monde sans pitié) за участю Іполита Жирардо та Мірей Пер'є. Його гра принесла йому приз Мішеля Симона у 1989 році та «Сезар» за найкращий чоловічий дебют 1990-го року. У 1991 році Ерік Рошан доручив Івану Атталю головні ролі у двох своїх наступних фільмах «В усіх на видноті» (фр. Aux yeux du monde), де актор зустрів свою майбутню дружину Шарлотту Генсбур, та «Патріоти» (фр. Les Patriotes) у 1993 році, знятих у Парижі та Ізраїлі, де актор грає французького хлопчину, який бере участь в ізраїльській секретній службі Моссад.

У 1997 році Іван Атталь був удостоєний премії Жана Габена як найперспективніший молодий актор французького кіно. У тому ж році він дебютував як режисер короткометражкою «У мене була жінка», а в 2001-му зняв мелодраму «Моя дружина — акторка», де зіграв у парі з Шарлотою Генсбур.

З 2000-х років Івана Атталя запрошують до зйомок у голлівудських проектах: у 2005-у він зіграв у трилері Сідні Поллака «Перекладачка» та в «Мюнхені» Стівена Спілберга, а у 2007-у — у третій частині комедійного бойовика «Година Пік»[5].

Іван Атталь часто виступає як актор дубляжу і відомий французьким глядачам як «голос» Тома Круза у французьких локалізаціях таких фільмів, як «З широко закритими очима», « Особлива думка», «Місія нездійсненна 2».

Особисте життя

Іван Атталь з 2004 року перебуває у шлюбі з акторкою Шарлоттою Генсбур, виховує трьох дітей: Бена (нар. 1997), Алісу Джейн (2002) та Джо (2011).[3] У 2014 році після смерті сестри Генсбур, фотографа Кейт Беррі, Атталь і його сім'я переїхали до Нью-Йорка.[6]

Фільмографія (вибіркова)

На Каннському кінофестивалі, 2009

Актор

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1989 ф Безжальний світ Un monde sans pitié Халперн
1991 ф Погана дівчинка Mauvaise fille Вінсент
1991 ф В усіх на видноті Aux yeux du monde Бруно Форньє
1992 ф Після любові Après l'amour Ромен
1994 ф Патріоти Les patriotes Аріель Брюнер
1996 ф Китайський портрет Portraits chinois Ів
1997 кф У мене була жінка I Got a Woman Арман
1998 ф Гімн шпані Cantique de la racaille Гастон
1999 ф З тобою чи без тебе With or Without You Бенуа
2001 ф Моя дружина — акторка Ma femme est une actrice Іван
2002 ф А тепер, пані та панове And Now... Ladies and Gentlemen Давид
2003 ф Легше верблюдові Il est plus facile pour un chameau мужчина в парке
2003 ф Бон вояж Bon Voyage Рауль
2004 ф Вони одружились і у них було багато дітей Ils se marièrent et eurent beaucoup d'enfants Венсан
2005 ф Перекладачка The Interpreter Філіп
2005 ф Невловимий Anthony Zimmer Франсуа Тайяндьє
2005 ф Мюнхен Munich Тоні
2006 ф Змій Le serpent Венаан
2007 ф Кандидат Le candidat Мішель
2007 ф Година пік 3 Rush Hour 3 Жорж
2009 ф Потяг Partir Самуель
2009 ф Викрадення Rapt Станіслас Графф
2011 ф Дослідження сімейних інтересів R.I.F. (Recherches dans l'Intérêt des Familles) Стефан Монро
2012 ф 38 свідків 38 témoins П'єр Морван
2012 ф Не заходити, ми не одягнені Do Not Disturb Бен Аруелос
2014 ф Його дружина Son épouse Жозеф Де Роза
2014 ф Останній діамант Le Dernier Diamant Сімон
2016 ф Небо почекає Le ciel attendra Іван, батько Мелані
2016 ф Візьми мене штурмом Raid dingue Віктор
2017 ф Рок-н-рол Rock'n Roll Іван Атталь
2018 с Ad Vitam Даріус (6 епізодів)
2019 ф Проти всіх ворогів: історія Джин Сіберг Seberg Ромен Гарі
2019 ф Мій пес Дурбес Mon chien Stupide Анрі Мохен
2023 с З грошей і крові D'argent et de sang Антон Заґурі (10 епізодів)

Режисер

Дубляж

Том Круз:

Джеймс Мак-Евой:

Визнання

Нагороди і номінації Івана Атталя[7]
Рік Категорія Фільм Результат
Кінофестиваль Актори екрану (Acteurs à l'Écran)
1987 Приз Мішеля Сімона найкращому актору Безжальний світ Перемога
Премія «Сезар»
1990 Найперспективніший актор Безжальний світ Перемога
2000 Найкращий дебютний фільм Моя дружина — акторка Номінація
2004 Найкращий актор другого плану Щасливою дороги! Номінація
2010 Найкращий актор Викрадення Номінація
2018 Найкращий фільм Блискучий Номінація
Кінофестиваль комедійних фільмів в Альп-д'Юез
1997 Найкращий короткометражний фільм У мене була жінка Перемога
1997
Приз Жана Габена
Перемога
Кінофестиваль романтичних фільмів у Кабурі
2002 Найкращий режисер Моя дружина — акторка Перемога
Кришталевий глобус
2010 Найкращий актор Потяг Номінація

Примітки

  1. ↑ Les anciens du Cours Florent — Курси Флоран.
  2. ↑ https://culturieuse.blog/2013/04/04/20/
  3. ↑ а б в Yvan Attal - La biographie de Yvan Attal. Gala.fr (фр.) . Архів оригіналу за 10 червня 2009. Процитовано 22.09.2015.
  4. ↑ Біографія Івана Атталя [Архівовано 1 серпня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné
  5. ↑ Yvan Attal sur EVENE section Anecdote [Архівовано 17 лютого 2013 у Wayback Machine.] (фр.)
  6. ↑ Charlotte Gainsbourg, After 'Rest'. Stereogum (англ.). 4 квітня 2019. Процитовано 27 листопада 2022.
  7. ↑ Повний перелік нагород на номінацій Івана Атталя [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Атталь