Іваницька Лідія Іванівна
Лі́дія Іва́нівна Івани́цька (* 8 червня 1949, с. Равенство, Монастирщинського району Смоленської області) — українська художниця, дизайнер, майстер декоративно-прикладного мистецтва, педагог, «Заслужений діяч мистецтв України». Член Національної Спілки художників України з 1987 року. БіографіяНародилася 8 червня 1949 року в с. Равенство Смоленської області. Закінчила Сімферопольське медичне училище (1968), спеціальність — фельдшер. Любов до прикладного мистецтва, що передала їй бабуся, вчила в'язати, вишивати, ткати, привела Лідію Іваницьку до вступу в Харківський художньо-промисловий інститут на спеціальність «Художник-дизайнер». Тут познайомилась зі своїм чоловіком В'ячеславом Едуардовичем Іваницьким, з яким після закінчення інституту 1977 року приїхала до Миколаєва. Творчу діяльність розпочала у Миколаївському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Працювала в галузі графічного дизайну. 1978 року створила перший гобелен «Дощ у місті» для Південно-Української АЕС. Педагогічна діяльністьЗ 1999 року Лідія Іваницька викладає на кафедрі декоративно — прикладного мистецтва Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв декоративну обробку тканин — батик, різні види вишивок, золоте шиття, ткацтво, печворк і працює в цій техніці. ТворчістьТвори Лідії Іваницької зберігаються в Музеї декоративно-прикладного мистецтва у Києві. Гобелени «Енергія», «Море», «Дружба» і багато інших прикрашають інтер'єри багатьох громадських споруд міст Москви, Києва, Миколаєва, Азова, Южноукраїнська. У співпраці з чоловіком В'ячеславом Іваницьким створено гобелен-завісу для Українського академічного театру драми та музичної комедії м. Миколаєва. Гобелен «Місто на воді» є тканим символом міста Миколаєва. Посольство США в Росії прикрашає гобелен Л. І. Іваницької «Американо-радянська дружба». ВиставкиЛідія Іваницька є учасницею міжнародних, всеукраїнських, обласних виставок і симпозіумів:
Нагороди
Література
Лідія Іваницька. Lidia Ivanitsky // Сучасні миколаївські митці. — Миколаїв, 2000. — С. 40 — 41.
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia