Ібн Баджа

Ібн Баджа
Народився	1080[1]  Sarakusta^d, Сарагоська тайфа або Сарагоса, Сарагоса, Арагон, Іспанія[4]
Помер	1139[1][2][3]  Фес, Марокко[1][5]
Поховання	Фес
Країна	Сарагоська тайфа
Діяльність	філософ, математик, астроном, письменник, лікар, ботанік, поет, фізик, музикант, політик
Галузь	філософія[4] , арабська філософія[4] , астрономія[4] , фізика[4] , медицина[4] , ботаніка[4] , поезія[4] , музика[4]  і політика[4]
Вчителі	Abu Jafar ibn Harun al-Turjali^d
Знання мов	арабська[6][4]
Жанр	поезія
Посада	візир
Конфесія	іслам
Медіафайли у Вікісховищі

Абу Бакр Мухаммад ібн Яхья, відомий як Ібн Баджа (араб. ابن باجة близько 1070, Сарагоса — 1138, Фес, Марокко) — арабський філософ, перший великий представник східного арістотелізму в мусульманській Іспанії. У латиномовній філософській традиції Ібн Баджа був відомий як Avenpace, або Avempace.

Біографія

Намісник Альморавідів у Сарагосі Абу Бакр ібн Ібрахім, зять короля Алі, зробив Ібн Баджу своїм першим міністром. Милість до вільнодумця-філософа обурила воїнів намісника, і більша частина їх його покинула. У 1119 році Ібн Баджа надовго оселився в Севільї, потім вирушив до Гранади, звідти в Фес і тут мав прихильність двору Альморавідів. Ібн Баджа помер у 1138 році, за деякими джерелами, отруєний своїми побратимами по професії, лікарями, які заздрили його славі.

Завдяки коментарям Ібн Баджа утвердилася в Андалузії філософія Арістотеля. Видатною працею Ібн Баджі є його «Шлях життя відлюдника» («Tadbîr al-mutawahhid»; араб. تدبير المتوحد). Противник містичних ідей Аль-Газалі, Ібн Баджа вчив, що спекулятивне мислення веде до досконалості; наслідуючи ідеї аль-Фарабі, він розвивав вчення про можливість ототожнення людського розуму зі світовим. Вчення, так само як і життя Ібн Баджі («не дотримувався обрядів, встановлених ісламом»), викликали сильні нападки правовірних богословів. Ібн Баджа залишив ще твори медичного змісту й поетичні досліди. Йому приписують великі пізнання й у галузі музики.

Пам'ять

У 2009 р. Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Ібн Баджа кратеру на зворотному боці Місяця.

Твори

• Книга о душе. Перевод А. В. Сагадеева. — В сборнике: Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока IX—XIV вв. — М., 1961. — С. 291—324. (рос.)

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118859803 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. NUKAT — 2002.
   d:Track:Q11789729
3. Gran Enciclopedia Aragonesa — 1977.
   d:Track:Q4206943
4. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
5. Stanford Encyclopedia of Philosophy — Stanford University, Center for the Study of Language & Information, 1995. — ISSN 1095-5054
   d:Track:Q824553d:Track:Q66839005d:Track:Q41506
6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Література

• Григорян С. Н. Средневековая философия народов Ближнего и Среднего Востока, М., 1966;
• Игнатенко А. А. Ибн-Баджа: Добродетельный одиночка в порочном городе // Игнатенко А. А. В поисках счастья: (Общественно-политические воззрения арабо-исламских философов средневековья). — М.: Мысль, 1989. С. 153—184.
• Кирабаев Н. С. Добродетельный город Ибн Баджжи // V Российский философский конгресс «Наука. Философия. Общество» Материалы. Том II, Новосибирск, 2009. С. 97—98.
• Трундаева Ю. И. Социально-философские взгляды Ибн Баджжи // Азия: власть — общество — культура (Ежегодник), 2011. С.397-405.
• Муди, Э.Э.^[en] Galileo and Avempace: The Dynamics of the Leaning Tower Experiment (I) // Journal of the History of Ideas. 1951. 12 (2), p. 163—193, 375—422.
• Farrukh О. А., Ibn Bajja (Avempace) and the philosophy in the Moslem West. Beirut, 1945.
• Ибн-Баджа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)