Іакінф (Бічурін)

Іакінф
Іакінф
Ім'я при народженні	рос. Никита Яковлевич Бичурин
Народився	29 серпня (9 вересня) 1777 або 27 серпня 1777 ; Тіпнери, Цивільський повітd, Казанська губернія, Російська імперія
Помер	11 (23) травня 1853[…] (75 років) ; Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія
Діяльність	мандрівник-дослідник, історик, місіонер, синолог, географ, священник
Галузь	китаєзнавство
Alma mater	Казанська духовна академія
Знання мов	російська
Заклад	Азійський департамент
Членство	Петербурзька академія наук
Magnum opus	Система Палладія
Конфесія	православ'я
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Іакінф (в миру Мики́та Я́кович Бічу́рін; *1777 — †1853) — архімандрит Православної російської церкви; дипломат, сходознавець і мандрівник, знавець китайської мови, один з основоположників російської синології. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (з 17 грудня 1828 року)^[6]^[7].

Біографія

Син сільського дяка, чуваш. У 1799 році закінчив духовну семінарію в Казані.

У 1807—1822 роках був архімандритом російської духовної місії в Пекіні, де досконало вивчив китайську мову і зібрав багато матеріалів, які пізніше використав у численних наук, працях з мови, історії, культури, етнографії і філософії Китаю.

У 1822 році за «байдужість» до релігійних справ був позбавлений сану архімандрита, а у 1823 році засланий до Валаамського монастиря. З 1826 року — перекладач Азійського департаменту.

З 1828 року — член-кореспондент АН, з 1831 року — член Паризького азійського товариства.