Єрогін Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Єрогін
Народився	1862(1862)
Помер	після 1912
Громадянство	Росія
Національність	Росіяни
Діяльність	політик
Alma mater	Академія Генерального штабу
Посада	депутат Державної думи Російської імперії^[d]
Партія	Всеросійський національний союз
Автограф
Нагороди	Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Михайло Михайлович Єрогін (1862[1] — ?) — депутат Державної думи I скликання від Гродненської губернії .

Біографія

Єрогін Михайло Михайлович

Росіянин, православний, з нащадкових дворян. Землевласник Берестейського повіту[2]. Був на військовій службі: підпоручик (7 серпня 1882 р.), поручик (7 серпня 1886 р.), штабс-капітан (26 лютого 1889 р.), капітан (15 березня 1892 р.) 8-го стрілецького полку, закінчив курс Миколаївської академії Генерального штабу. Деякий час перебував у постійному складі Офіцерської стрілецької школи[3] і був ктитором церкви Святого Спиридона Триміфунтського[4], що знаходилася при школі, пізніше був вихователем Пажеського корпусу. Після виходу у відставку у чині підполковника повернувся до Гродненської губернії. Білостоцький повітовий ватажок дворянства, земський начальник.

26 березня 1906 року обраний до Державної думи I скликання від загального складу виборників Гродненського губернського виборчого збору. При обранні в I Думу виборці-селяни помилково розглядали його як «прогресиста». Виборщик із селян Гродненської губернії А. М. Санцевич, який вважав, " що Дума дасть землю: забере в панів і надасть її безкоштовно селянам;[5], у своїх спогадах пише: «М. М. Єрогін у південних селян нашої [Гродненської] губернії був особливого роду „кумиром“. М. М. завоював симпатії та інших селян; на його боці був і я»[5]. У ході голосування з'ясувалося, що «Єрогіну готувався провал, тому що при перебалотуванні Єрогіна і Якобсона [Якубсона (так правильно), які набрали однакову кількість голосів], пани [поляки] поклали б Єрогіну неодмінно чорні». І тоді Санцевич, ймовірний кандидат у депутати, зняв свою кандидатуру, щоб напевно провести Думу Єрогіна[5]. Всупереч покладеним на нього надіям у Думі Єрогін заявив себе безпартійним і зайняв місце на крайньому правому фланзі[6].

«Єрогинська живопирня»

Гуртожиток для селян-депутатів І Державної думи. Депутати за обідом. м. Санкт-Петербург. 1906 рік. Фото М. М. Ольшанського

Припускають[7], що саме Єрогін запропонував міністру внутрішніх справ П. Н. Дурново провести «обробку» депутатів-селян для захисту від лівих ідей. Генерал Окремого корпусу жандармів П. П. Заварзін вважає, що план згуртувати в Думі надійні сили з селянства належав П. І. Рачковському, а Єрогін був його виконавцем[8]. Так чи інакше, Дурново, підтримавши цю ідею, розіслав губернаторам циркуляр про направлення селянських депутатів до Єрогіна. Було підготовано програму проурядової пропаганди серед селян. Губернаторам з МВС надіслана була таємна телеграма «промацати» обраних у Думу селян і виділити тих, хто ґрунтовніший, для спрямування до Єрогіна. Як пише багаторічний співробітник П. А. Столипіна, згодом державний секретар С. Є. Крижановський, дії саме Столипіна привели до першого витоку в пресу про план Єрогіна: «Чи дивний збіг обставин, або намір тут був, або недосвідченість, але розпорядження це набуло розголосу на місці по Саратовській губернії, де губернатор П. А. Столипін став запрошувати обраних в Думу селян себе через урядників»[7].

За підтримки міністерства внутрішніх справ в особняку на Кірочній вулиці було влаштовано щось на кшталт гуртожитку для приїжджих селян-депутатів з безкоштовним чаєм, цукром, білим хлібом та з відповідним ідеологічним обслуговуванням[9].. Розгорівся газетний скандал. Єрогін звернувся з відкритим листом до преси:

Травень 1906 року: Лист до редакції

М. м.! З приводу численних газетних статей, телеграм і нотаткыв, які з'явилися останнім часом про мене, покірніше прошу не відмовити помістити в шановній нашій газеті нижченаведене.

1) Жодних доручень міністерства внутрішніх справ я не виконував, бо таких не отримував.

2) Членів Державної Думи із селян, позапартійних, як і я, запросив зібратися на з'їзд до Петербургу за власною ініціативою.

3) Жодного відношення до господарських справ гуртожитку селян не мав і не маю і проживаю в іншому будинку, на власній квартирі: кут Таврійської та Кірочної, 5-52, кв. 17.

і 4) Ніяких урочистих обіцянок нікому не давав, бо завжди чинив і поступатиму незалежно від партій, як мені вкажуть обов'язок і совість.

З політичними поглядами моїми суспільство ознайомиться щодо майбутньої діяльності моєї в Державній Думі.

Член Державної Думи: Єрогін.

Інші газети прошу передрукувати

Ліва преса прозвала цей гуртожиток «Єрогинська живопирня», і як тільки він став улюбленою темою для карикатуристів, більшість селян покинула це житло і з'їхала в дорожчі готелі[10]. Але були й інші вагоміші причини невдачі. Як пише генерал П. П. Заварзін: «Усім селянам, хоч би якими були праві, було властиве прагнення отримати землю. А тому, як тільки з'ясувалося, що ліві партії за відчуження, то з гуртожитку… один за одним усі депутати розбіглися»[8].

Відгуки про М. М. Єрогіна та його план

П. П. Заварзін, генерал-майор Окремого корпусу жандармів:

«Великий» план Рачковського — залучення на бік уряду правих селян — зазнав повної катастрофи. Це був похорон надій, про які спочатку мріяв і Горемикін, на можливість створити в Думі слухняну більшість.[8]

С. Є. Крижановський, державний секретар:

Затія, однак, не вдалася, тому що Єрогін виявився людиною невідповідною, та ще й дуже обмеженою. Чоловіки незабаром від нього відхлинули і потрапили до інших мереж…[7]

В. І. Ленін, лідер більшовиків:

Із витівки Єрогіна вийшов тільки сором і для нього, і для уряду…[11]

Подальша доля

19-21 січня 1912 року М. М. Єрогін брав участь у перших зборах представників Всеросійського національного союзу, як голова місцевого відділу з Брест-Литовська Гродненської губернії. Його було обрано до складу Головної ради партії. Подальша доля Єрогіна невідома.

Родина

Ймовірно, йдеться про сина М. М. Єрогіна, депутата першої думи: Єрогін Михайло Михайлович (пом. 1 березня 1921), капітан Корніловського артилерійського дивізіону 1-го армійського корпусу. Похований у могилі № 176, Галліполі, Туреччина[12].

Примітки

1. Список капитанам армейской пехоты по старшинству на 1894, 1895, 1897, 1898 гг. В некоторых справочных изданиях ошибочно указывается 1856 год.
2. Алёшкин Александр. Фрак для крестьянского сына. // Парламентская газета № 41 (1658) 10 марта 2005 года: Архивированная копия. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 16 квітня 2013. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=да (довідка)
3. Список капитанам армейской пехоты по старшинству на 1895 год. СПб., 1895. С. 493.
4. Святого Спиридона Тримифунтского церковь. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
5. Санцевич А. Как состоялись выборы в первую Государственную думу. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 лютого 2013.
6. Ерогин Михаил Михайлович. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 19 лютого 2013.
7. Крыжановский С. Е.. Заметки русского консерватора/Публикация С.В. Пронкина// Вопросы истории. 1997. N2. С. 121-127; N3. С. 121-123; 127-129. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 19 лютого 2013.
8. Заварзин П. П. Жандармы и революционеры. В кн.: "Охранка". Воспоминания руководителей политического сыска. Тома 2, М., Новое литературное обозрение, 2004. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 19 лютого 2013.
9. Сидельников С. М. Образование и деятельность Первой Государственной думы. М., 1962; с. 200.
10. Сидельников С. М. Образование и деятельность Первой Государственной думы. М., 1962; с. 200
11. В. И. Ленин О фракции сторонников отзовизма и богостроительства. ПСС т. 19 ^[недоступне посилання з Ноябрь 2019]
12. Центр генеалогических исследований. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 19 лютого 2013.

Література

• Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 186. Архівовано березень 4, 2016 на сайті Wayback Machine.
• Санцевич А. Как состоялись выборы в первую Государственную думу Архівовано лютий 1, 2014 на сайті Wayback Machine.
• Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина. 1906 С. 78.
• Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. Архівовано грудень 20, 2012 на сайті Wayback Machine. — М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — 175 с.
• Государственная Дума первого призыва. Портреты, краткие биографии и характеристики депутатов. — Москва: «Возрождение», 1906. C. 112.
• Российский государственный исторический архив. Фонд 1278. Опись 1 (1-й созыв). Дело 57. Лист 1, 18; Фонд 1327. Опись 1. 1905 год. Дело 141. Лист 7; Дело 143. Лист 35 оборот-36.