|
Єні-Кале (місцевість)
Єні-Кале (крим. Yeñi Qale, з 1948 — Сіпягине) — місцевість Керчі, Україна, розташована на сході міста, колишнє місто. Радянську назву отримала на честь Героя Радянського Союзу Н. І. Сіпягина. ІсторіяУ 1774 році за Кючук-Кайнарджійським договором місто Керч і фортеця Єні-Кале були передані Росії і російський уряд прийнявся за освоєння нових земель. У Керч та Єні-Калі переселялися греки та переселенці зі Слобідської України. Зі зростанням ролі сусідньої Керчі в 1825 р. фортеця Єні-Кале перетворюється на заштатне містечко, більшу частину населення якого становили греки.[1] На початку XIX століття фортеця Єні-Кале територіально перебувала в Акмозькій волості Феодосійського повіту. Вперше в історичних документах поселення при фортеці зустрічається на військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року, де Єні-Кале позначено з 98 дворами та поштовою станцією. У 1821 році Керч та Єні-Кале утворили Керч-Єнікальське градоначальництво Таврійської губернії. Після Кримської війни Єні-Кале – дачне передмістя Керчі. Багаті керчани щоліта вирушали на єнікальське свіже повітря та пляжі. Апофіозом літнього сезону щорічно ставало храмове свято «Успіння Божої Матері», коли тисячі віруючих з Керчі та навколишніх селищ 28 серпня збиралися на урочисте богослужіння. Керченський градоначальник цього дня відправляв на Єні-Калі паровий катер.[2] Перепис 1897 року зафіксував у місті Єні-Кале 1438 мешканців, з яких 1328 православних.[3] Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Єнікале перейменували на Сіпягине.[4] Увішло до складу Керчі у період з 1968 по 1977 рік.[5] Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
