У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем:
Ємельянов.
Ємельянов Олександр Сергійович ( 30 жовтня 1932(19321030), Харків — 10 травня 2014) — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАНУ (Відділення економіки, економіка і організація будівництва, 12.1979), член УСДП (з 1998); Спілка незалежних підприємців України, голова (з 11.1992).
Життєпис
Народився 30 жовтня 1932 року у родині військовослужбовця (місто Харків); росіянин; одружений, має дитину.
Освіта
- Харківський інженерно-економічний інститут (1955), інженер-економіст;
- кандидатська дисертація «Ефективність інтенсифікації виробництва (в умовах гідровидобування вугілля)» (Харківський інженерно-економічний інститут, 1962);
- докторська дисертація «Проблеми аналізу та економічного проектування виробництва (на прикладі вугільної промисловості Донбасу)».
Член КПРС 1964-91; депутат районної та міської Рад.
Етапи біографії
Народний депутат України 12(1) склик. з 03.1990 (2-й тур), Соснівський виб. окр. № 417, Черкаська область. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством.
- З 1955 — робота у вугільній промисловості, Пермська область; співробітник Вугільного НДІ РРФСР.
- З 1959 — викладач, аспірант Харківського інженерно-економічного інституту.
- З 1960 — головний спеціаліст Інституту гірничої справи, місто Донецьк.
- З 1962 — начальник відділу з питань управління та математичних методів Укрраднаргоспу.
- 1965–1971 — директор Української філії НДІ планування і нормативів при Держплані СРСР, місто Київ.
- 1971–1987 — директор Економічного НДІ Держплану УРСР; член колегії Держплану УРСР.
- З 1987 — директор НДІ економіки і організації матеріально-технічного постачання при Держпостачі СРСР, член колегії Держпостачу, місто Москва.
- 1989–1990 — заступник голови Держплану УРСР.
- З 1991 — перший заступник голови Держекономради при Кабінеті Міністрів України.
- 02.-11.1992 — Державний радник України з питань економічної політики, голова Колегії з питань економіки Державної думи України.
- 08.1992-11.1992 — член Координаційної ради з питань економічної реформи в Україні.
- 11.1992-06.1993 — радник Президента України з питань науки, голова Комісії Президента з питань науки;
- з 06.1993 — позаштатний радник Президента України з питань підприємництва.
- З 1998 — радник Інституту українсько-російських відносин при Раді національної безпеки і оборони України.
1990–1992 — очолював розробку програм, пов'язаних з переходом до ринкової економіки, зокрема «Основ національної економічної політики» (схвалено Верховною Радою України, 1992).
Нагороди та досягнення
Наукові праці
Автор понад 240 наукових праць, 20 книжок.
Автор системи економетричних моделей «Україна».
Примітки
Посилання
