Єгоров Борис Кузьмович

Єгоров Борис Кузьмович
Єгоров Борис Кузьмович
Народження	25 березня 1925 ; Знам'янка, Олександрійська округа, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	8 червня 2017 (92 роки)
	Запоріжжя, Україна
Країна	СРСР; Україна
Жанр	пейзаж, портрет і жанрове малярство
Навчання	Одеське художнє училище (1950)
Вчитель	Шелюто Микола Андрійович, Тодоров Михайло Дмитрович, Павлюк Микола Артемович і Мучник Леонід Овсійович
Діяльність	художник, педагог
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди	пам'ятний знак «50 років визволення України» почесний громадянин Запоріжжя

Борис Кузьмович Єго́ров (нар. 25 березня 1925, Знам'янка — пом. 8 червня 2017, Запоріжжя) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1972 року.

Біографія

Народився 25 березня 1925 року у містечку Знам'янці (нині місто Кіровоградської області, Україна) в робітничій сім'ї. Навчався у Знам'янці в середній школі № 9 Одеської залізниці. У період німецько-радянської війни виконував завдання підпільно-диверсійних груп Знам'янки як розвідник і зв'язківець. Після відвоювання міста Червоною армією працював в паровозному депо Знам'янки кочегаром паровоза, помічником машиніста^[1].

Упродовж 1945—1950 років навчався в Одеському художньому училищі у Миколи Шелюто, Михайла Тодорова, Миколи Павлюка, Леоніда Мучника. Дипломна робота — картина «Молотьба» (керівник Михайло Тодоров, оцінка «відмінно»).

З 1950 року жив і працював у Запоріжжі: у 1950—1964 роках працював у Запорізькому обласному товаристві художників, одночасно у 1952—1959 роках викладав у образотворчій студії робочої молоді в Будинку культури ДЕЗа^[2]; протягом 1960—1995 років працював на Запорізькому художньо-виробничому комбінаті. Жив у будинку на вулиці Леніна, № 58, квартира № 24^[3] та в будинку на вулиці Трегубенка, № 12, квартира 60^[4]. Помер у Запоріжжі 8 червня 2017 року. Похований у Запоріжжі на Осипенківському кладовищі^[2].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. Переважно створював пейзажі, а також портрети, жанрові картини. Серед робіт:

«Студентка» (1957);
«Дружинники» (1960);
«Правнучки Тараса Шевченка Катерина та Антоніна Красицькі» (1960);
«Доярка» (1961);
«Вихід в море» (1961);
«Охоронець ферми» (1962);
«Індустріальний ранок» (1964);
«Озимка» (1967);
«Веранда у Ворохті» (1967);
«Річка Снов» (1969);
«Тополя» (1970);
«Весняний паводок» (1970);
«Озимина» (1971);
«Ранок на “Запоріжсталі”» (1972);
«Тополя» (1974);
«Весняне мереживо. Гребля Дніпрогесу» (1975);
«Дружинники» (1978);
«Дорога до храму» (1980);
«Кавказькі гори» (2000);
«Зустріч козаків із чумаками» (2004);
«Золота Хортиця» (2005);
«З Перемогою!» (2005);
«Тамара» (2006);
«Дари полів» (2008);
«Виноград Кеша» (2008).

Брав участь в обласних, республіканських, зарубіжних мистецьких виставках з 1950 року. Персональні виставки відбулися у Знам'янці у 1973 році, Кракові у 2001 році, Запоріжжі у 2002, 2005, 2010, 2012 роках.

Твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Запорізькому, Кіровоградському, Одеському художніх, Знам'янському міському музеях, у приватних колекціях. Більше 150 робіт знаходяться в Державному художньому фонді України^[1].