Євген Деслав

Євген Деслав
Eugene Deslaw
Зображення
Ім'я при народженні	Євген Антонович Слабченко
Дата народження	8 грудня 1899(1899-12-08)
Місце народження	Таганча, Україна
Дата смерті	10 вересня 1966(1966-09-10) (66 років)
Місце смерті	Ніцца, Франція
Громадянство	Франція
Професія	режисер
Кар'єра	1926 − 1966
IMDb	ID 0221342
deslaw.club

Євген Деслав (фр. Eugène Deslaw, Євген Антонович Слабченко, 8 грудня 1899, Таганча — 10 вересня 1966, Ніцца) — французький та іспанський кінорежисер українського походження, активний діяч українського емігрантського руху, засновник українського скаутського руху на Наддніпрянщині. За власним твердженням — родич видатного українського історика, академіка ВУАН Михайла Слабченка.

Біографія

Народився 1899  (за записом у дипломатичному паспорті — 1898) року в селі Таганча на Черкащині. Закінчив гімназію у Білій Церкві, де в травні 1917 року виступив організатором одної з перших скаутських дружин у Наддніпрянській Україні (доти був інструктором в російському скаутському гуртку). 1918 року пише підручник «Український Скаутинг», організовує першу дружину скаутів у Києві. З 1918 року скаутські гуртки, які за розпорядженням гетьмана Скоропадського було запроваджено при кожній школі, спиралися на статут Білоцерківського бой-скаутського куреня, розроблений Слабченком.

З серпня 1918 Слабченко служить в Головному Штабі Окремого Корпусу Січових Стрільців в Фастові вартовим старшиною при полковникові Василю Тютюннику, з поваленням Гетьманату — старшиною для доручень при Директорії УНР. В листопаді 1918 року Слабченко бере участь у повстанні Окремого Корпусу Січових Стрільців проти влади гетьмана Скоропадського. В січні 1919 року був призначений Директорією до складу Української дипломатичної місії до США[1], а в 1920 році — українським дипломатичним кур'єром у Європі, де й залишився на еміграції після розформування дипмісій УНР.[2]

Студіював міжнародне право у Празькому і Берлінському університетах, а згодом — у паризькій Сорбонні. 1925 року змушений був полишити вивчення дипломатії та вступив до Паризької кінотехнічної школи (1925—1926). Однак ця інформація, що подається в більшості енциклопедичних статей про Слабченка, на думку найбільшого знавця творчості Деслава — кінознавця Любомира Госейка, є сфальсифікованою самим Слабченком.

Допис Євгена Слабченка до журналу «Кіно», 1928 р.

Працював у галузі кіножурналістики (виступав у 1925—1933 роках на сторінках журналу «Кіно»), заснував у Парижі товариство «Друзі українського кіно» (фр. Les amis du cinema ukrainien), що сприяло пропаганді українських фільмів за кордоном.

Фільмографія

Створив як кінорежисер стрічки:

• «Марш машин» (1926),
• «Електричні ночі» (1929) та ін.

Був співрежисером кінокартини «Війна дітей», удостоєної 1938 року премії Національнаї ради кінокритиків США як найкращий іноземний фільм.[3]

У 1939 році переїхав до Іспанії, де поставив:

• «Ревеляцію» (1948),
• «Баладу трьох кохань» (1951),
• «Країну чорної землі» (1955),
• «Картини в негативі» (1956),
• «Фантастичну візію» (1957) тощо.

Пам'ять

• «Євген Деслав. Фантастична мандрівка» — документальний фільм (2008, режисер та автор сценар. Леонід Череватенко)[4].
• У 2011 році у місті Біла Церква було засновано Білоцерківський Кінофестиваль Сучасного Експериментального Кіно «Деслав Сінема Фест».
• 9 грудня 2012 року у місті Черкаси було створено Підготовчий курінь УПЮ імені Євгена Деслава.[5][6]
• В Білій Церкві існує вулиця Євгена Деслава[7].
• В 2016 році в Білій Церкві було створено Deslaw Cinema Club.
• В Черкасах існує провулок Ежена Деслава.

Джерела

• Мицик Ю. А. Слабченко Євген [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 621. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Француженко М. Українські візії Євгена Деслава // 2000. – Зима/весна, 1999–2000 (№ 4/5). – С. 108–119

• Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. -К.,2010.-С.796.
• Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
• VOX.com.ua — «Український кіноклуб» у Парижі [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Берест Б. Історія українського кіна. Нью-Йорк, 1962. — С. 84— 186;
• Бучко Р. Забуте ім'я // Новини кіноекрана. 1990. № 2 — С.18.
• Євген Деслав на сайті IMDb (англ.)
• Французький авангард 1920-х з українським корінням [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

• Слабченко Євген Антонович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.204-207

Примітки

1. Зовнішні справи. Чи був Євген Слабченко дипломатом. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
2. «Дипломатична історія України» Євгена Слабченка: «… хай тепер українське суспільство зробить зусилля, щоби її видати». Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
3. «Війна дітей» на сайті IMDb (англ.)
4. Ольга Ямборко: «Фантастична мандрівка». Прем'єра відбулася! (Журнал 'Кіно-Театр' 2009). Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 26 травня 2016. [Архівовано 2016-09-24 у Wayback Machine.]
5. Затверджено підготовчий курінь ім. Євгена Деслава. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 5 січня 2013. [Архівовано 2016-06-25 у Wayback Machine.]
6. Створено курінь імені Євгена Деслава^[недоступне посилання з червня 2019]
7. Рішення Білоцерківської міської ради Про перейменування вулиць та інших поіменованих об'єктів міста Білої Церкви № 81-07-VII від 18 лютого 2016. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.