Шахтна гробниця або шахтова могила — тип глибоких прямокутних поховальних споруд, подібних за формою, але набагато глибших за кам'яні ящики, стіни яких виконані бутовоюкладкою, а дах — дерев'яними дошками, також зазвичай у таких гробницях підлога засипана галькою.[1]
Глибина мікенських шахтних гробниць становила від 1 до 4 метрів із зведенням над ними кургану та встановлення стел[5]. Археологічні приклади включають Могильне коло A[en] і Могильне коло B[en].
Китай бронзової доби
Шахтові могили використовували еліти з династії Шан (династії Інь) під час бронзового віку 1200 р. До н. Е. На півночі Китаю.[2]
Dickinson, Oliver (December 1999). Invasion, Migration and the Shaft Graves. Bulletin of the Institute of Classical Studies. 43 (1): 97—107. doi:10.1111/j.2041-5370.1999.tb00480.x.
Dickinson, Oliver (1977). The Origins of Mycenaean Civilization. Götenberg: Paul Aströms Förlag.