Народився в Турне. Син Віктора Жамма (1831—1888) та Анни Белло (1841—1934). Навчався в ліцеї у По, де був доволі посереднім учнем. Згодом продовжив навчання в Бордо. 1888 року, в двадцятирічному віці втратив батька.
Після провалу іспитів на звання бакалавра (одержав нуль балів з французької мови), служив помічником нотаріуса. Його публікації помітили Стефан Малларме та Андре Жід. З 1895 року цілком присвятив себе літературі. 1896 року разом з Жідом побував у Алжирі. 1901 року познайомився та потоварищував з Полем Клоделем. 1904 року дуже болісно пережив нещасливе кохання, відлунням якого став цикл віршів «Смуток» («Tristesses»), які 1906 року були опубліковані у збірці «Галявини неба» («Clairières dans le ciel») 1905 року під впливом Клоделя навернувся до католицизму, що знайшло глибоке вираження у віршах і прозі. 1928 року познайомився з Полем Валері.
Листувався з Полем Клоделем, Андре Жидом, Ремі де Гурмоном та іншими символістами. Був близький до кола видавництва «Меркюр де Франс», у якому зазвичай і друкувався. При цьому відкидав життя в Парижі, послідовно залишався провінціалом, прагнув до простоти переживання й вираження, що значною мірою визначило інтерес до його віршів різних поціновувачів.
Творчість і визнання
Крім віршів, залишив декілька романів, драми, мемуари, есе. Творчість Жамма цінував Райнер Марія Рільке, який згадує його на сторінках «Записок Мальти Лауридса Брігге». Жаммом цікавився також Франц Кафка.
↑Відомості за виданням: Всеволод Ткаченко. Сад божественних поезій. Антологія. — Київ: Видавничий центр Просвіта, 2011, с. 153
Література
«Mallet R.» Francis Jammes; sa vie, son œuvre (1868—1938). — P.: Mercure de France, 1961.
Le rayonnement international de Francis Jammes: Colloque Francis Jammes, Orthez-Pau, 7-8 octobre 1993. — P.: J & D éditions; Biarritz: Association Francis Jammes, 1995.
«Demolin Cl.» Francis Jammes: une initiation à la simplicité. — P.: Ed. du Cygne, 2008.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франсіс Жамм