Тимчасовий робітничо-селянський уряд України — другий уряд радянської України, проголошений[1]28 листопада1918 р. в Курську, створений на підвалинах ВЦВРК для політичного завуалювання військової інтервенції РСФРР проти УНР. Маріонетковий уряд очолював Юрій П'ятаков, до складу входили здебільше не українці, а сам він одразу ж переїхав до Суджі. У своєму Маніфесті[2] від 29 листопада оголошено про повалення влади гетьмана і поновлення радянської влади, скасування всіх законів, наказів і договорів як гетьмана та його уряду, так і Центральної Ради, закликав до боротьби проти Директорії.
Тимчасовий робітниче-селянський уряд України (ТРСУУ) був утворений за вказівкою ЦК РКП(б) 28 листопада 1918 р. у Курську і того ж дня було вирішено, що місцем його перебування має бути місто Суджа.[3] У протоколі першого засідання були зазначені присутні: Антонов, Артем, Затонський, Квірінг та П'ятаков.[1]
3 січня 1919 року радянське військо окупувало Харків, де й невдовзі опинився цей уряд. 6 січня1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд відмовився від визначеної Центральною Радою назви — УНР. Нова офіційна назва держави відтоді встановлювалася за аналогією з радянською Росією — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР)[4] . Такий порядок слів залишався аж до 1936 р., коли поміняно порядок слів «соціалістична» та «радянська».
З встановленням радянської влади Тимчасовий уряд видав 25 січня1919 Декларацію, в якій розгорнув програму соціалістичного будівництва і порушив питання про об'єднання УСРР з РСФРР «на засадах радянської федерації». Фактично, пропозиція щодо створення оборонного союзу радянських республік була зроблена наступним складом уряду[5]. 28 січня1919 р. він втратив свій тимчасовий статус, його робота перейшла на постійну основу, відділи уряду на кшталт російських назвали народними комісаріатами, а сам уряд — Радою народних комісарів УСРР[6] або скорочено РНК УСРР.
Перше засідання радянського уряду в Києві відбулося 23 березня1919 р. Того дня головував нарком військових справ Микола Подвойський. Х. Раковський долучився до засідань уряду 26 березня. Вищі органи влади радянської України остаточно перебазувалася до головного міста республіки[3].
Боротьба за владу
Тільки-но уряд опинився у Харкові, як одразу ж виникла запекла суперечка між групою «лівих» та «правих», тобто — між прихильниками П'ятакова і Артема навколо посади головнокомандуючого Української армії, яку обіймав Антонов-Овсієнко. На засіданні уряду було вирішено замінити його на Рухимовича, з одночасною ротацією членів Реввійськради Затонського і Артема на, відповідно, Ворошилова та Межлаука[7]. Фактично ж виконувати подібне ніхто не збирався, але Затонського було переведено на посаду народного комісара освіти, а Артем, власне, був більш обтяжений внутрішньою боротьбою в уряді, ніж посадовими обов'язками. За відсутності лідерів тимчасово на посаді члена Реввійськради опинився комісар штабу Української арміїМикола Вишневецький[8].
16 січня1919 р. конфлікт спалахнув з новою силою: більшістю голосів уряд звільнив з посади «лівого» П'ятакова і обрав замість нього «правого» Артема. Але П'ятаков заявив, що він може передати посаду Артему лише після рішення ЦК РКП(б). Москва не підтримала жодної з груп, а поставила чільником Тимчасового робітничо-селянського уряду України Християна Раковського[9]. Антонов-Овсієнко зберіг за собою посаду командуючого Українським фронтом[6] в лавах РККА. Посади членів Реввійськради були запропоновані Щаденку та Коцюбинському, котрий позаяк був переобтяжений іншою роботою й до військових справ не втручався.
7 березня (23 лютого) 1919 за рішенням 3-го Всеукраїнського з'їзду рад перейменований на Робітничо-селянський уряд УСРР.
Склад робітничо-селянського уряду
В період з 28 листопада1918 року по 29 січня1919 року до складу Тимчасового Робітничо-Селянський Уряду України входили такі особи:
Калініченко В. В., Рибалка І. К. Історія України. Частина ІІІ. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.
Савченко В. А. Дванадцять війн за Україну. — Харків: Фоліо, 2006. — 416 с.
Громадянська війна на Україні, 1918—1920. Під ред. Рибалка І. К. Том I, книга I. — К.: Наукова думка, 1967
Рогожин А. І. Військове будівництво на Україні в роки Громадянської війни та іноземної інтервенції/Правоведение. — Л. :Ленінградський університет, 1965. — № 3.